ДЛЯ СТАНУ посівів озимих культур 2012-2013 вегетаційного року характерні як перерослість, так і слабкий розвиток. Крім того, поновлення вегетації протягом зими прогнозує зрідженість і підвищене враження хворобами і шкідниками навесні, що потребуватиме додаткових витрат на захист і підживлення рослин.

Важливою ознакою сортів степового екотипу є скоростиглість - еволюційно сформована ознака сортів степового екотипу, яка забезпечує їм низку переваг: у роки з посушливою весною і літом вони раніше на 5-8 діб починають використовувати ґрунтову вологу, накопичену в осінньо-зимовий період, уникаючи дії суховіїв, які частіше реєструються наприкінці вегетації, слабше уражуються хворобами, клопом-черепашкою, бо встигають визріти до масового розмноження шкідника.
На науково-дослідному полі Дніпропетровського державного аграрного університету з метою добору скоростиглих генотипів ретельно визначали важливу фазу розвитку рослин – початок трубкування.
Відібрані за раннім початком трубкування генотипи забезпечують більшу продуктивність колосу за рахунок подовження періоду трубкування – колосіння, який триває 30-35 діб. У цей період відбувається диференціація конусу наростання на квіткові і колоскові бугорки, а в подальшому формується колос: довжина, кількість колосків на колосі, кількість квіток у колоску. Це закладає основи майбутнього врожаю. Такі генотипи за наявності інших селекційно-цінних ознак можуть бути відібрані як майбутні сорти.
Запропонованим способом добору генотипів за раннім початком трубкування був виведений новий сорт озимої пшениці Співанка. Він розпочинає трубкування на 5-7 діб раніше стандартного сорту Фантазія одеська, а колосіння і тверда стиглість у нього настають одночасно зі стандартним сортом. У результаті ретельного визначення дат початку трубкування, колосіння і твердої стиглості відібрані генотипи, які за врожайністю перевищили Лузанівку одеську і тверда стиглість у яких настала на 4-5 діб раніше, ніж у стандартних сортів Фантазія одеська, Лузанівка одеська, Подолянка.
У 2008 році ми продовжили вивчення фаз розвитку в сортів конкурсного випробування. Дати настання фаз розвитку та їх відхилення від стандарту Лузанівка одеська і Подолянка.
Початок трубкування настав раніше, ніж у стандартного сорту Лузанівка одеська на дві доби і на чотири доби раніше, ніж у сорту Подолянка, у п’яти сортів: Муза, Доля, 98-538, 98-430, 99-126. Упродовж 2007-2008 років відібрані скоростиглі сорти за раннім початком трубкування: 98-538, 98-450, 98-513, 96-674, 99-126. Сорт Комерційна переданий в державне сортовипробування. Інші готуються до передачі в державне сортовипробування як скоростиглі і високоврожайні.
Сорт Комерційна створений нами шляхом схрещування Донська 89*Берегиня і добором за раннім початком трубкування.
Впровадження цих сортів дозволяє щорічно одержувати високі стабільні урожаї високоякісного зерна в умовах недостатнього зволоження.
Україна здавна відома як один з найбільших виробників зерна. Це пояснюється досить сприятливими природно-кліматичними умовами, багатими ресурсами природних угідь, зокрема орних земель, серед яких значну частину (понад 60%) займають чорноземи.
Однак уявлення про невичерпну родючість чорноземів виявилося хибним. Тривала безгосподарність, ставка на горезвісний «вал» і нераціональне використання чорноземів призвели до різкої втрати родючості земель, які стали неспроможними створювати комфортні ґрунтові умови для росту і розвитку сільськогосподарських культур і в достатній мірі задовольняти їх легкодоступними формами елементів живлення та багатьма іншими факторами росту урожайності культурних рослин. Саме тому за показниками продуктивності агроекосистема України в 2-3 рази поступається аналогічним показникам передових країн Європи і світу. Сумно констатувати, що ця тенденція спостерігається впродовж багатьох років, незважаючи на зміну соціально-економічних формацій, структури землекористування тощо.

РОДЮЧІСТЬ ҐРУНТІВ
Відомо, що потенціал виробництва сільськогосподарської продукції можна реалізувати лише завдяки високій родючості ґрунтів та поліпшення їх функціональних властивостей, серед яких провідне місце належить системі відтворення родючості ґрунтів. Але і в цьому напрямку ми «відкотились» далеко назад. Так, внесення органічних добрив як основного фактору поповнення гумусу в ґрунті і забезпечення його валовими запасами макро і мікроелементів катастрофічно знизилось з 8-10 т/га в 1990 році до 0,5 т/га в 2012 році. В порівнянні з 1990 роком знизилось виробництво і внесення мінеральних добрив як одного із ефективних засобів підвищення або бодай збереження родючості ґрунту. Так, у 1990 році в Дніпропетровській області вносили 157 кг/га діючої речовини NPK, а сьогодні цей показник сягає близько 70-75 кг/га, в. т. ч. фосфору як елемента, що є дефіцитним для Степу України – всього 16,4 кг/га.
Натомість порушення технології внесення синтетичних мінеральних добрив, пестицидів, відходів промислового виробництва з міського сміття, осадів стічних вод, рідкого гною тощо обумовили небезпеку накопичення в ґрунті та надходження в рослини токсичних елементів в концентраціях, що перевищують рівень ГДК. Таким чином, з одного боку необхідно значно збільшити внесення мінеральних і органічних добрив, а з іншого - вирішувати питання зниження хімічного навантаження на агроекосистеми. Саме над цим питаннями кафедра працює уже більше п’яти років. Метою наших досліджень стало питання вивчення впливу біотехнологічних препаратів, біофунгіцидів і природного мінералу бішофіту (Полтавського) на продуктивність зернових культур сої і соняшнику..
В якості замінників агрохімікатам використовували наступні: бішофіт, Байкал ЕМ-1, Марс ЕL, Агат 25, АКМ, Мікосан, Деймос, Антистрес.
За п’ять років досліджень на посівах ячменю ярого кращим біотехнологічним препаратом був Деймос. Інкрустація насіння ячменю цим препаратом підвищила схожість насіння на 9,2 %. Підвищувались коефіцієнт кущення, кількість вузлових коренів, довжина колосу тощо.
Як наслідок врожайність ячменю ярого підвищився на 25,3%, разом з тим покращилась і якість зерна. Так, вміст сирого протеїну підвищився на 0,7%, білку на 0,6%, крохмалю на 0,8%.
Аналогічні результати по використанню біопрепаратів одержали на посівах сої. Тут кращим виявився препарат АКМ. Прибавка врожаю склала 6,9 ц/га. Позитивно вплинув препарат АКМ і на якість зерна сої. Так, вміст білку підвищився на 1,1%. Також підвищився вміст крохмалю на 3,4%.
На посівах соняшнику застосовували такі препарати, як Антистрес і АКМ. Тут також приємно вразив препарат АКМ. Приріст врожаю склав 6,5 ц/га.
Таким чином, застосування ріст регулюючих біотехнологічних препаратів при удосконаленні технології вирощування зернових, зернобобових і технічних культур дає позитивні результати як по урожайності, так і по якості продукції.

ВІТЧИЗНЯНІ ГІБРИДИ
Селекціонерами України щорічно створюються нові високопродуктивні, стійкі до несприятливих погодних умов гібриди кукурудзи. Але висока врожайність і якість зерна можлива лише за умови правильно підібраної агротехніки. В умовах Степу України основні заходи сортової агротехніки кукурудзи, такі як густота стояння рослин та рівень мінерального живлення відіграють суттєву роль в реалізації біологічного потенціалу продуктивності гібридів і навіть в умовах посухи створюють сприятливі умови для росту, розвитку і формування урожайності цієї культури.
В умовах поглиблення економічної кризи та нестабільної ринкової ситуації за останній час необхідно при вирощуванні кукурудзи застосовувати технологічні заходи, які сприятимуть зменшенню виробничих витрат та підвищенню рівня рентабельності. Важливого значення набувають добір гібридів за групами стиглості, визначення оптимальної густоти стояння рослин та фону мінерального живлення.
У результаті проведених наукових досліджень кафедри рослинництва Дніпропетровського державного аграрного університету та їх виробничої перевірки розроблені та рекомендовані виробництву елементи технології вирощування нових гібридів кукурудзи для умов північної підзони Степу України, які дозволяють отримати врожайність зерна на рівні 7,6-8,1 т/га та умовно чистий прибуток з гектара – 6200-6700 гривень.
Останніми роками в Україні підвищився попит на кукурудзу харчового напрямку використання. Однак виробництво не задовольняє потреб у цих малопоширених підвидах кукурудзи (розлусний, цукровий).
Кукурудза розлусна – культура харчового призначення. Її зерно використовується для приготування поп-корну або повітряної кукурудзи, круп, муки та інших продуктів. В Україні для виробництва поп-корну найчастіше використовують зерно кукурудзи розлусної іноземного походження. Країнами-експортерами переважно є Аргентина і США. В Україні зареєстровані власні гібриди кукурудзи розлусної (Вулкан, Дніпровський 929, Гостинець, Ірида, Люкс). Для реалізації потенційних урожайних можливостей нових районованих гібридів необхідне вдосконалення елементів технології вирощування, основними з яких є густота рослин, обробіток ґрунту, оптимальна норма добрив. Одночасно зі зростанням врожайності кукурудзи потрібно контролювати і показники якості зерна.
На кафедрі рослинництва державного аграрного університету були проведені польові дослідження щодо вивчення впливу густоти стояння рослин, основного обробітку ґрунту, рівня мінерального живлення на зернову продуктивність гібридів кукурудзи розлусної Вулкан і Дніпровський 929.
Гібриди Вулкан і Дніпровський 929 неоднаково реагували на зміну густоти стояння рослин. Зменшення врожайності при зміні щільності посіву для гібрида Вулкан становило 0,13-0,51 т/га, а для гібрида Дніпровський 929 – 0,11-0,30 т/га. Для гібрида Вулкан оптимальною виявилася мінімальна з рекомендованих густот рослин. Гібрид Дніпровський 929 найвищий умовно чистий прибуток забезпечував при дещо вищій густоті рослин, ніж гібрид Вулкан. Відповідно, рівень рентабельності для гібрида Вулкан за недотримання оптимальної густоти зменшувався на 31,7-93,3 %, а для гібрида Дніпровський 929 – на 37,5-71%.
При вирощуванні гібрида Дніпровський 929 на різних фонах основного обробітку ґрунту та мінерального живлення найвищий умовно чистий прибуток отримано при максимальному внесенні мінеральних добрив як по оранці на 25-27 см, так і по мілкому обробітку на 12-14 см. Рівень рентабельності виробництва при обох способах основного обробітку ґрунту виявився вищим у варіантах без внесення добрив, що пояснюється досить високими витратами на застосування мінеральних добрив.
Отже, вирощування кукурудзи розлусної в Степу України є економічно вигідним. Для одержання високих і сталих врожаїв качанів із зерном молочної стиглості встановлена порівняльна продуктивність нових гібридів кукурудзи цукрової, що дозволяє отримати врожайність качанів без обгорток 6,13-
9,11 т/га.
Найвищу врожайність качанів технічної стиглості в ранньостиглій групі забезпечив гібрид Спокуса − 7,44 т/га, в середньоранній групі найбільш продуктивними виявилися гібриди Вєнілія і Сюрприз з врожайністю 6,25 і 6,16 т/га, середньостиглий гібрид Кабанець СВ сформував урожайність качанів 6,53 т/га.
Для конвеєрного надходження качанів кукурудзи цукрової молочної стиглості доцільно висівати насіння гібридів різних груп стиглості в декілька строків. Для раннього строку сівби актуальними є заходи комплексного захисту насіння кукурудзи.
Встановлена оптимальна передзбиральна густота стояння рослин для гібридів різних груп стиглості Спокуса, Сюрприз, Гламур, Кабанець СВ.
За собівартістю одиниці продукції, умовно чистим прибутком і рівнем рентабельності перевага була за ранньостиглим гібридом Спокуса. Дещо меншою, але достатньо високою виявилася ефективність вирощування ранньостиглого гібрида Внесок СВ, середньоранніх гібридів Сюрприз, Вєнілія, середньостиглого гібрида Кабанець СВ.

Олександр МИЦИК, декан агрономічного факультету Дніпропетровського державного аграрного університету.

Фото. Професор О. Якунін на дослідному полі.