15 лютого християни відзначають Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа. Відзначають його в пам’ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження (згідно із Законом Божим, з часу визволення євреїв із єгипетського полону кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження).
Коли Діва Марія з Йосифом принесли Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі із Господом вже багато років. Згідно із Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він все-таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух святий напророчив йому, що він зможе померти тільки тоді, коли побачить народженого Господа. Те й здійснилося. Старець Симеон міг одержати вічний спокій. Перед смертю він сповістив, що те безпомічне немовля, яке йому пощастило нарешті побачити, вийде «на служіння спасіння людей». Зробивши все відповідно до закону Господнього, Йосиф і Марія повернулися до Віфлеєма.

ЧИН празника під час літургії пов’язаний зі звичаєм відбувати процесію зі свічками, бо вважалось, що світло свічок - це символ правдивого Божого світла, що ним є сам Господь. І тому й по цей день у церквах світять свічки і святять воду.
Предки наші свято вірили в чудодійну силу свічки і води. Стрітенська вода мала ті ж цілющі властивості, що й хрещенська. Нею натирали на тілі хворі місця, давали пити од хвороб, викликаних «поганим оком». Навесні, виганяючи худобу в поле, скроплювали її «стрітеницею», а пасічники – бджіл і вулики, щоб не заїдали чужі комахи та не нападав «гнилець» - небезпечна інфекційна хвороба.
Посвячені на Стрітення свічки називають громничними, бо їх запалювали і ставили під образами під час грози, бурі. На Стрітення дівчата ворожили на свічках на долю. Та й жінки вдивлялися в полум’я стрітенської свічки: якщо горить свічка яскраво і полум’я високе - ознака добра, а як горить тьмяно і димить - будуть різні негаразди у житті.
Багато звичаїв відійшло у минуле, але щось таки залишається в наших душах із тих часів. Згадуючи минуле, згадуємо тих, що були з нами - батьків, рідних, знайомих. Засвітімо стрітенську свічку. І нехай її світло освітлює кожну оселю, закликає щасливу і добру долю.
В Україні це свято здавна шанувалося. Селяни намагалися не працювати, а стежити за погодою. Про цей день у народі живе й досі красива легенда. У ній розповідається, що зустрівшись на Стрітення, стара Зима й молоде Літо сперечаються – кому йти, а кому залишитися. Якщо під вечір потеплішає – Літо перемогло Зиму, якщо похолоднішає – навпаки.

Народні прикмети на Стрітення
День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.
Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай кукурудзи.
На Стрітення із стріх капає - бути затяжній весні, якщо тепло, а зі стріх не капає - весна буде рання, суха.
Цього дня відлига - на ранню й теплу весну, сніг - на дощову, тривалу, а коли хуга - весна буде пізня й холодна.
Вітер на Стрітення - до врожаю фруктів.
Якщо вранці випав сніг - на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень - зернові будуть середні, а увечері - недорід.
Якщо на деревах іній - вродять добре гречка і бульба.
Ясний і тихий день - на хороший врожай і роїння бджіл.