Поточний № 40 (1227)

20.10.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Розквітає дивами Петриківка


20.09.2018

«Петриківський дивоцвіт», цей  неповторний ХІ етнофестиваль вже традиційно зібрав минулої суботи в Петриківці всіх небайдужих до народної творчості.  Цьогоріч свої виставкові павільйони мали не тільки райони і міста, але й об’єднані територіальні громади з усієї області, які  привезли всілякі смаколики і з радістю пригощали всіх відвідувачів фестивалю.
 
Попри прохолодну погоду та дощ, на фестиваль  завітали тисячі мешканців регіону. Протягом дня усіх присутніх чекала цікава розважальна програма, мистецький ярмарок виробів ручної роботи митців  Січеславщини. 
– Мені дуже імпонує, що наш фестиваль знаходить підтримку у серцях і душах мешканців нашої області, це наше коріння, наша самоіндифікація, і ми з радістю організовуємо це свято кожного року, – поділився голова Дніпропетровської обласної ради Гліб Пригунов, який прибув на свято в українській вишиванці разом з усією родиною. – Цього разу ми зробили акцент на дитячі розваги, для того щоб дітям було цікаво, ми залучили студентів наших коледжів до історичної роботи, провели роботи щодо пошуку стародавніх дитячих розваг. 
 Звичайно, найбільше на «Дивоцвіті» було представлено виробів з Петриківським розписом: це  розписані майстрами обручі, заколки, ручки, кишенькові гребінці, тарілки, брілки тощо. Були представлені і  обереги, ляльки-мотанки.
Сюди привезла свої вироби із кукурудзиння  і соломи  Олена Цурпал із Кам’янського, яка вже четвертий раз бере участь в етнофестивалі. Плете кошики і ляльки, тарілки та інші цікаві сувеніри.
– На жаль, ці вироби поки що не користуються попитом, – бідкається майстриня. – Дивляться, але не купують.
Гончарні вироби родини Руслана Хохлова зайняли цілу палатку. Тут і були і глечики, і миски, і макітерки і горщики, великі і малі. 
Можна було поспостерігати, як в умілих руках гончара народжується цей глиняний посуд.
В етнофестивалі взяли участь також народні колективи  з різних куточків Січеславщини.
Як  було не зачаруватися грою на баянах дуету Махно з Підгородного. Так стояв би і стояв зачарований віртуозною  і особливою манерою виконання.
А як вам Гульнара Шевченко, яка представляла  свій художній колектив із Любимівки Дніпровського району. Співала вона й сама та разом зі своїм «Любистком».
З художніми експонатами Івана Дмитрюка познайомились у виставочних рядах. Він – майстер народної творчості, викладач ПТУ № 79 у Петриківці, учитель малювання у місцевій школі. Готує достойну зміну. 
А з яким захватом розповідала нам про свою роботу директор Будинку культури с. Єлізаветівка Катерина Жукова: 
– Я тридцять років працюю. Так не розкажеш. Ви обов’язково приїжджайте до нас.
Не можна не згадати ще одну зустріч з випускницею Дніпровського культурно-освітнього коледжу Ганною Костенко. Своє кохання зустріла вона в Поливанівці Магдалинівського району.  У родині вже підростає син Єгор, а вона – художній керівник вокального ансамблю.
Приємно було чути добрі слова на адресу керівника ПП «Мир» Вікторії Нор, яка у службовому приміщенні контори виділила  художньому керівнику кімнату для репетицій. І тепер хоровики співають, а бухгалтери рахують. З піснею веселіше. 
Привернув до себе увагу аматорський театр воскових фігур із Аулів. Як по-фаховому завмерли воскові фігури – а це школярі сільської середньої школи. З яким же бажанням присутні з ними фотографуватися.
А ввечері для учасників і гостей фестивалю дарувала свої пісні відома українська співачка Ірина Федишин та інші виконавці.
Віра СЕМЕНЮК,  
бібліотекар Горьківської сільської бібліотеки.
Дніпровський район, Січеславщина.