Минулої неділі Україна офіційно, на державному, так би мовити, рівні не відзначала День матері. Високоповажні мужі в Києві ще не мають такої традиції.

АЛЕ В КОЖНІЙ українській родині, де споконвіку цінують МАТІР, цей день був, безумовно, святом – святом душі. Частіше, ніж зазвичай, линули пісні про маму, якими так багата музична палітра України.
Я особисто слухав чародійний спів своєї землячки, народної артистки України Наталії Май. Ще наприкінці сімдесятих років, працюючи в районній газеті Великобагачанщини, я часто проїжджав повз село Байрак, але нагода побувати там так і не трапилась, про що жалкую. Село лежить у балці (звідси й назва), побіля чудового лісу, трішки вбік від джерельного потоку Псла. Саме сюди 1980 року з Луганщини, де народилася, приїхала з мамою жити до бабусі Наталя Май, тоді Ситник. Співала змалечку. Але саме на батьківщині своїх дідів-прадідів почав розквітати її талант – у недалекому майбутньому поетеси, композитора, виконавиці своїх пісень.
У 1985 році закінчила Полтавське музичне училище імені Миколи Лисенка.
Шлях Наталії до вершин творчості був нелегким, всипаний шипами колючого терену сумних дев’яностих років. Перший її аудіоальбом «Василечки» вийшов у світ 2000 року. А далі починається пісенний розмай Наталії Май: альбоми «Свято казки», «Свіча», «А роси падають в траву…», «А сорочка мамина біла-біла…».
Прийшли нагороди й визнання. У 2003 році на міжнародному конкурсі «Слобожанський спас» Наталія виборює Гран-прі, а «Мамина сорочка» була названа зірковою піснею фестивалю. Взагалі, вперше ця пісня у виконанні Наталі та її донечок Олесі і Станіслави (має ще сина Сергія) прозвучала у Каневі, на всеукраїнському фестивалі «Родинні скраби», і відтоді розлетілася білою лелекою всією Україною, обігріваючи душі людей світлою радістю.
Доньки Нататалії схожі на неї, такі ж гарні, як мама, мають такі ж чисті голоси. Співають у дуеті. Спершу це були «Василечки», тепер, коли подорослішали, – «Зелений вітер». Мають свої творчі знахідки та навіть численні здобутки.
У доробку Наталії Май більш як 200 пісень. Чимало з них стали вже всенародними. Ту ж «Мамину сорочку» в Іспанії вважають гімном української діаспори. Слухають її в Канаді, Англії, Італії. Минулої неділі мені надійшло повідомлення від моєї землячки Ліни Дахненко, котра вже давно проживає в Бєлгородській області, про те, що пісні Наталії Май її надзвичайно зворушують і нагадують про рідне село Лютенька Гадяцького району, де вона народилась і виросла. Знають українську виконавицю і в Росії.
Уже сьомий рік у Полтаві діє Творчий центр Наталії Май, де шліфують свій талант майже 70 обдарованих дітей.
Відомий композитор Анатолій Авдієвський назвав стиль, в якому працює Наталія Май, новим – це авторська пісня, яка близька за своєю мелодикою до народної. Пісні талановитої полтавчанки люблять всі - і щебетливі діти, і мужні чоловіки, і сивочолі бабусі. Всі, хто ще не загубив у собі серце.

Микола ШАРИЙ.