Цей спосіб не так поширений, як клітковий. Але він має цілу низку переваг. Насамперед, розведення кроликів у ямах - дуже вигідна в економічному сенсі справа. Але якщо є погріб чи підвал, то яму можна і не рити - розміщуйте звірків саме там. Головне, аби не було ґрунтових і талих вод. Інакше доведеться придумати систему захисту він них. Якщо погріб невеликий і використовується за прямим призначенням, тоді яму доведеться копати спеціально. Для цього спочатку розмічаємо квадрат на ділянці розміром 2х2 м і копаємо у глибину приблизно на 1,5-2 м. Якщо зробити неглибоку яму, то тоді доведеться періодично відловлювати кроликів. Стіни в ямі треба буде викласти цегляною кладкою чи обмурувати. В одній стіні залишаємо невеликий отвір на відстані 15 см від землі. Там робимо початок нори. Далі кролики подовжать її самі. Найкраще, аби вихід із нори був один, тоді буде простіше доглядати за звірками, відловлювати їх і чистити нору.

ВХІД У НОРУ треба робити такої ширини, аби у ньому одночасно змогли пролізти три кролики, бо при стресових ситуаціях вони всі разом прагнутимуть туди проникнути, і широкий вхід допоможе уникнути давки. Зразу треба зробити приставні дверцята для відловлювання потрібних особин. Чекаємо, коли потрібний кролик вийде з нори, закриваємо вхід дверцятами і ловимо його. Дверцята можуть бути дерев’яними чи фанерними. Вхід у нору слід робити вище рівня землі, аби гній, що накопичуватиметься, до нори не потрапляв. Але він має бути і не дуже високо над землею, щоб молоді кроленята могли вільно пересовуватись туди і назад. Над ямою обов’язково має бути накриття – захист від опадів. Найкраще зробити дах, але не жерстяний, бо там буде надто жарко. Можна зробити дах дерев’яним і зверху покрити соломою або очеретом. Не завадить зразу ж зробити вентиляцію. Найпростіше - це встановити над входом до нори трубу діаметром 10-15 см. Інший її кінець вивести надвір. Тепле повітря від дихання кроликів потрапляє в трубу і виштовхується назовні, а замість нього в нору надходить свіже. Така вентиляція нормалізує температуру і провітрює яму. Так само в яму обов’язково має проникати світло, якщо не природне, то бодай електричне. Долівку бажано засипати тирсою чи соломою, яку кролики все одно засипатимуть землею із нових нір. Її треба буде періодично прибирати лопатою.
Щоб кролики не нарили нірок у долівці ями і її легше було чистити, її заливають тонким шаром бетонного розчину. Його роблять без додавання щебеню, беруть лише пісок і цемент. Сеча крізь такий тонкий шар проходитиме в землю, і в ямі не буде сирості та згубного аміачного запаху.
Годівниці і напувалки вішають на стіни ями з урахуванням того, що кролики будуть різного віку: і маленькі, і великі. Маленькі повинні мати вільний доступ до корму, це слід продумати. Як правило, корм у ямі не пропадає, звірки його підбирають і на долівці.
Принципових відмінностей при годівлі кроликів у клітках чи в ямі немає, конструкції годівниць і напувалок можуть бути будь-якими. Тільки ставте їх якомога далі від входу в нору, аби туди не потрапляла земля, котра летить із нори при її заглибленні звірками.
Ще дуже зручно годувати кроликів у ямі гілками дерев (яблунь, верби, осики), котрі розвішують на стіні, аби уникнути забруднення їх на долівці. Годувати кроликів у ямі значно простіше і швидше, ніж у клітках. Не треба відкривати дверцята, нахилятися і лізти всередину клітки, виймаючи годівниці. Тут усе на виду.
Стосовно ґрунтових вод. Навколо ями можна зробити дренажні канави. А можна в яму помістити клітку, котру ставлять на ніжки або цеглини на висоту 0,5-1 м залежно від глибини самої ями. Задньої стінки у клітці немає, це буде початок нори, котру кролики почнуть рити, а вихід із неї веде в клітку з напувалками і годівницями, де вони харчуються. Можна під клітку поставити жолоби під ухилом, і тоді всі нечистоти із клітки скочуватимуться по них у відро чи бак. Цей спосіб досить зручний, адже ви використовуєте і кліткове утримання, і переваги нори. До того ж при затопленні талими водами у кроликів є місце, де вони можуть перечекати неприємності.
Велетні для утримання у ямі не підійдуть, вони мають малу плодючість. А ось середні породи чи навіть безпородні кролики невибагливі, живучі і плодючі. Економічний ефект від них буде добрий. Але племінну роботу при такому способі утримання звірків проводити важко. В ямах вирощуються кролики лише на м’ясо і шкурку. До речі, вирощування кроликів у ямах добре впливає на стан шкірок. Весь рік вони гладенькі, густі, тому що в норах досить прохолодно і температура не має різких коливань.
Ще одна перевага в тому, що у кролівника відпадає потреба слідкувати за вагітними кролицями, новонародженими кроленятами, проводити злучання. Усе відбувається природно. Приплід буде постійним і здоровим. Кроленят народжується багато, а окоти відбуваються цілий рік. Самки майже не відпочивають від попередньої вагітності, весь час перебувають в окоті, але прекрасно відновлюються від пологів. Може, тому, що самці постійно перебувають поряд із кролицями, і останні реагують на їхній запах та спарюються безперервно. Причому самці спарюються з кількома самками, і приплід від цього буває більш життєстійким.
Кроленята в норі годуються від усіх кролиць, котрі завжди поряд. Якщо одна відмовилась годувати, ссуть іншу, одночасно одержуючи імунітет зразу від кількох маток. Тому і ростуть здоровими.
До речі, кролики у ямі майже не хворіють. Щеплення їм ніхто не робить. Попри скупченість в утриманні, вони прекрасно почуваються, бувають жвавими, добре вгодованими. Можливо тому, що живуть у природних умовах, серед подібних собі. До того ж у ямі не буває протягів, і звірки багато рухаються.
При ритті нір кролики знаходять собі корисні мінерали, наприклад, крейду. Таким чином, мінеральними добавками забезпечують себе самостійно. Але, тим не менше, додавати мінеральні добавки у корм буде не зайвим.
Щоб уникнути «перенаселення», треба вчасно відсаджувати або забивати молодняк, котрий уже набрав потрібну вагу. Щоб випадково не переплутати маточних кролиць, їх потрібно мітити, наприклад, лаком для нігтів.

Максим ШАТСЬКИХ, ветлікар.