31.08.2017
Сумні вісті надійшли до нас із Умані. На 68 році свого невтомного наукового життя відійшов у вічність Андрій Федорович Головчук після нетривалої, але підступної хвороби.
Про нього казали й писали, що це талановитий український аграрій-практик і вмілий організатор вузівської освіти. За свої понад сорок років самовідданої праці в сільськогосподарській галузі Андрій Федорович здобув повагу й шану як серед студентства, так і поміж професорсько-викладацького складу не лише Дніпропетровського сільськогосподарського агроуніверситету, де він працював завідувачем кафедри тракторів і автомобілів, деканом факультету механізації, проректором заочного відділення.
Запам’ятався Андрій Головчук і як ректор Уманського національного університету садівництва, який він очолював протягом 2009-2012 років. За цей час виш здобув почесне звання національного. Тоді ж з’явився і новий факультет лісового та садово-паркового господарства, наближений до практичного виробничого статусу – інженерно-технологічний. Понад сім тисяч студентів садівничого вишу пишаються відбудованим красенем – адмінкорпусом із науковою бібліотекою з читальнями, навчально-культурним центром з актовою залою на 750 місць та приміщеннями наукового відділу і для виступів студентських колективів художньої самодіяльності. Відновлено було після реконструкції університетський стадіон, адже ректор А.Ф. Головчук захоплювався спортом і мав звання кандидата в майстри спорту з боротьби.
Доктор технічних наук, професор Андрій Головчук був автором 287 наукових праць, 20 підручників та посібників із аграрної проблематики. Академік Академії наук вищої освіти України, заслужений діяч науки і техніки України, «Відмінник аграрної освіти та науки ІІ і ІІІ ступенів» залишив він аграрним послідовникам вагомий доробок своєї успішної наукової і дослідницької діяльності.
Його знали і цінували за принциповість і справедливість, вміння не боятися висловлювати незгоду з начальницькою думкою. Ця вдача в нього селянська – сина козацької землі Кобзаревого краю.
Прощаючись зі славним ученим, хочемо, щоб квітував збережений ним уманський сад, і не лише рідна черкаська земля йому була пухом, а щоб і небесні ангели оберігали пам’ять про нього повсякчас і навіки вічні.
Колеги, друзі та рідні.
Залишить свій відгук