До так званого малинового дерева належать штамбові сорти малини: Здоровань, Таруса, і останнім часом з’явився новий сорт - Моніка. Всі вони російської селекції.

ЗВІДКИ взялася назва малинове дерево, адже самі сорти ніяк не схожі на дерева? Звичайні штамбові сорти - це ті, які не мають потреби в опорі за будь-яких умов вирощування. Вони дуже добре тримають ягоди, стебло може зігнутися під їхньою масою, але ніколи не ляже. А назва «малинове дерево» - це назва не сорту, а методу вирощування.
Як сформувати малинове дерево? Після того, як кущ відплодоносив, при вирізці пагонів виконується прищипування верхівки молодого пагона. Після того, як брунька росту пагона була вилучена, пробуджуються сплячі бічні пагони росту.
Їх у цих сортів буває до 10 штук. Вони не мають великої сили росту і до осені досягають у довжину до 50 см. Восени після обпадання листя кущ малини нагадує маленьке деревце. Наступного року цей кущ дасть дуже гарний врожай, набагато більший, ніж кущ, до якого не застосовувався цей метод, звичайно, при оптимальному догляді, що передбачає своєчасний полив при необхідності, обов’язкові хімічні обробки проти хвороб, підживлення куща. При такому догляді ці сорти дають суперврожаї гарних ягід. На жаль, цей метод можливий на родючих ґрунтах. Якщо ґрунт бідний, глинистий, то цей метод є недоступним, оскільки пагони цих сортів не ростуть вище, ніж 1 м і то в найкращому разі. Самі розумієте, що якщо до кінця червня пагін виростає тільки до 50 см, а йому вже потрібно видалити бруньку росту, то в цьому випадку цей метод є неефективним.
Малина сорту Таруса - це гарна рослина з бархатистим шкірястим листям, практично не вимагає опор, але, як показав досвід, урожай все-таки виходить кращим при наявності шпалер. Пряморослі середньої висоти (близько 1,5-1,8 м) компактні кущі цього сорту складаються з добре розвинених, стовщених, міцних пагонів з укороченими міжвузлями. Однолітні стебла покриті повстяним і незначним восковим нальотом при повній відсутності шипів. У період спокою стебла мають коричневий колір.
Особливих проблем з цим сортом не виникає. Одним із плюсів його вважається, що пагони не розповзаються по ділянці. Відрізняється сорт і гарною зимостійкістю. У місцях, де температура опускається до 25 градусів, кущі не підмерзають. У регіонах з більш низькими температурами потрібне пригинання пагонів під сніг. Робити це краще заздалегідь, приблизно наприкінці вересня, коли вони ще не ламкі та добре гнуться.
Достоїнствами сорту є також висока стійкість до всіх основних хвороб і шкідників даної культури. Характеризується сорт і тим, що навіть при наявності на пагонах хвороб урожай ароматних ягід зовсім не знижується. Значному збільшенню врожаю сприяє і внесення гною, а ще краще - торфу та перегною.
Ягоди малинового дерева великі та дуже великі (до 16 г), подовженої, гарної форми, яскраво-червоного забарвлення, блискучі, добре знімаються з плодоложа. Завдяки своїй щільності вони непогано витримують транспортування. Смак плодів солодкий з приємним десертним ароматом, соковитою м’якоттю, що тане, і нечисленним дрібним насінням. Ягоди гарні як у свіжому вигляді, так і ідеально підходять для готування варення, джемів, пастили.
Агротехніка вирощування малини припускає реалізацію декількох правил. Насамперед, у травні необхідно робити обрізку зайвих паростків на кожному з кущів. Крім цього потрібним є виконання повторної обрізки у червні. У цей період виконується зрізання верхівок кущів. Це дозволить кущу всю силу коренів спрямовувати на утворення квіткових бруньок, що вплине на врожай.
Досить ефективний прийом при вирощуванні малини - це насипка шару, що складається з перегною і торфу, навколо кущів малини товщиною до 15 см. Такий підхід гарантує збереження вологи тривалий час і забезпечує кущі живильними речовинами.