Якщо взяти за аксіому, що незабаром діям «чорних» нотаріусів і держреєстраторів зусиллями законодавців, громадськості та правоохоронців буде покладений край, в тому числі і в спробах поставити «з ніг на голову» стосунки власників земельних паїв та орендарів, то динаміку цих стосунків можна вважати загалом позитивною. Разом з ростом культури землеробства збільшується і орендна плата за землю, середній розмір її у Дніпропетровщині приблизно вдвічі перевищує встановлений 3% мінімум нормативно-грошової оцінки ріллі.

ПРОТЕ нещодавно до «Сільських новин» від нашої читачки Наталії Корнієнко із села Веселий Поділ П’ятихатського району надійшов лист такого змісту:

«Звертаюся до редакції від імені десяти доведених до розпачу земляків-орендодавців. У моєї мами Раїси Михайлівни, 1929 року народження, учасниці війни, є земельна ділянка 5,09 гектара. Чотири роки тому мама перенесла інсульт, я вимушена звільнитися з роботи і доглядати за нею. З 2009 року мамина земля перебувала в оренді строком на 10 років у підприємця Павла Микитася, який минулого літа помер. Орендна плата в договорі прописана в натуральній формі, торік це було 2,5 тонни зерна (ячмінь, пшениця чи кукурудза), 150 кілограмів соняху, ПТС соломи, оранка і культивація півгектара присадибної ділянки. Поки був живий Павло Іванович, ми з не завжди якісним зерном, послугами почасти недосвідчених трактористів ще якось мирилися, бо він дослухався до побажань власників паїв.

Тепер на наших землях хоче господарювати його дружина Вікторія Микитась. Досвіду та агрономічних знань в неї немає, а робота фермера на землі є справою непростою навіть для чоловіка, знаю це з власного бухгалтерського досвіду в фермерському господарстві. Окрім цього, в кожного власника землі в додатку № 1 до договору оренди є «Ротаційна карта запланованої сівозміни», але на неї ніхто не зважає.... В 2013 році, наприклад, на моїй та сусідніх ділянках Ольги та Петра Камчатних, Ганни Білик був соняшник, так і в сівозміні, а в 2014-му році замість запланованого пару – кукурудза. У 2015-му замість озимини знову буяв сонях, а торік навзаєм пшениці чомусь посіяли кукурудзу. Боїмося, що і цього року Микитась може замість ячменю «всмажити» сонях, тоді кому буде потрібна наша виснажена земля? А ще хвилюємося, чи буде цього року нормальним урожай, коли в зиму поля пішли неораними і забур’яненими? Чи отримаємо належну орендну плату? Ми торік письмово попередили Вікторію Леонідівну, що хочемо розірвати договір оренди, але вона хоче рік попрацювати. Прохаємо редакцію допомогти повернути наші землі, нам не потрібні експерименти на них!».

Претензії власників землі доволі суттєві, причина їхнього виникнення є частково зрозумілою. Для більш повного з’ясування ситуації спілкуємося з іншими орендодавцями. Ось що повідомила завідувач магазину Наталія Ковальчук з П’ятихаток:

– Моя мама Ганна Білик зі своїх 88 років останні чотири прикута до ліжка. Років п’ятнадцять ми живемо в П’ятихатках, тому соломи, культивації та оранки на мамин пай не отримуємо. За логікою договору вартість цих послуг має бути видана грішми, але орендар про це чомусь забуває… А торік привезли зерно і міряли таким відром, що недодали 200 кілограмів. Чому нам треба постійно воювати за своє? Та і хіба легко це робити, коли вони їздять «джипами», а ми – велосипедами? Оце написала заяву Вікторії Микитась, що вона винна за ненадані послуги за мінусом того, що тицьнула тисячу вісімсот гривень орендної плати, чекаю відповіді. Надалі такі орендні стосунки вирішили припинити.

Про подібні негаразди стосунків говорить і пенсіонер Катерина Калинів із села Жовтоолександрівка:

– У нас велика проблема з досвідом спадкоємця орендаря, а розрахунок за землю, вважаємо, має бути стовідсотковим і вчасним. Торік на наших з мамою Марією Солошенко земельних паях замість ячменю посіяли соняшник, додатково виснажили ґрунт. Тепер за прописаною в договорі сівозміною земля має перебувати під паром, але Вікторія Микитась на це не погоджується, і землю не повертає… Вважаю, такі свавільні дії орендаря, які до того ж прямо порушують договір оренди, роблять неможливим його продовження. До того ж мій договір оренди в 2009-му році підписаний «за дорученням», а я нікому нічого не доручала.

Безперечно, для добрих постійних партнерських стосунків власників землі з її орендарем потрібні і добрі постійні справи. Щоб люди бачили, що і землю їхню шанують, і про них не забувають. У змальованій вище ситуації проблеми таки чималі і конкретні. Але їх усі можна вирішити,- так вважає приватний підприємець Вікторія Микитась:

– Торік тяжко хворів чоловік, по лікарнях скільки поїздили, і зрушилася сівозміна. Тепер треба робити так, щоб все було по закону. У нас же не усна домовленість, а письмовий договір! Тому вирішила допрацювати до осені і припинити оренду землі десяти власників, які не хочуть її продовжувати. Тридцятого жовтня визначимо межі ділянок і розійдемося по-доброму. Повірте, мене виснажує ця «війна», бо орендовані 240 гектарів вимагають постійної уваги, до того ж вони в різних місцях П’ятихатського району. Щойно оформила підприємництво, консультуюся з агрономами, вже закуплені необхідні запчастини, підживили озимину, дещо посіяли, намагатимуся дотримуватися сівозміни. Під паром землю тримати не буду, якби вона була в оренді і на 2018-й рік, тоді можна було б. Підпис замість Катерини Калинів раніше був дійсним, чому ж тепер виникає питання? Раніше за незроблені оранку, культивацію ніхто не платив, а тепер вже видала по тисячі гривень на культивацію городів кільком власникам. Орендна плата за минулий рік видана вся, а Ганні Білик я дала 500 гривень і 100 кг соняшнику за ненадані послуги і солому. Навіть не знаю, чи винна ще щось. Відтепер хто не хоче отримувати зерно, послуги, розрахунок проводитиметься грошовими коштами на рівні середнього в П’ятихатському районі, торік це було десять тисяч гривень. Скільки люди даватимуть, стільки й я. А сили працювати додає думка, що більшість власників землі вірять мені і не збираються припиняти орендні стосунки.

ПОЗА СУМНІВОМ, стати надійним і постійним орендарем землі непросто, потрібно, як кажуть, пуд солі з’їсти. Чи може стати таким орендарем Вікторія Микитась? Ця можливість в неї ще є, в майбутньому. Але за однієї умови – чіткого дотримання умов договору оренди з початку самостійної роботи. Саме цього якраз і немає…

Щонайперше, дружина після чоловіка не може автоматично орендувати земельні паї. У доданій до листа читачів копії договору оренди землі між Катериною Калинів і Павлом Микитасем 2009 року, яку завірив і видав в.о. начальника управління Держгеокадастру в П’ятихатському районі В. Пушкаренко в листопаді 2016 року, де і справді хтось підписався за неї «за дорученням», в пункті 35 договору оренди написано:

«право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря за рішенням суду переходить до спадкоємців».

Вочевидь, тут йдеться про право оренди. До суду з цього приводу Вікторія Микитась не зверталася. Вона згодна підписати додаткову угоду на цей рік з орендодавцями, в разі їхньої згоди. Але проти цього виступають 10 власників землі:

– Нам не потрібні ніякі додаткові угоди, – від імені колег повідомила телефоном Наталія Корнієнко, – бо в такий спосіб ми узаконюємо стосунки з людиною, яка не має на оренду землі законних підстав. Погоджуємося лише на два варіанти – або негайно отримати свою землю в присутності землевпорядника Пальмирівської сільської ради, або отримати її 30 жовтня 2017 року, щоб був зібраний урожай і виплачена орендна плата. При цьому запланована сівозміна не повинна порушуватися, ми щойно письмово попередили Вікторію Микитась про це. В разі ж порушення сходи культури-агресора вважатимуться бур’яном і будуть перекультивовані, ми навіть за договором маємо «право контролю» за своїми землями.

Вимога не порушувати прописану сівозміну є абсолютно законною, хоча узаконених стосунків між сторонами вже практично немає. Є ще варіант, який запропонували власники землі – Вікторія Микитась в односторонньому порядку пише зобов’язання перед орендодавцями допрацювати до 30 жовтня 2017 року, видати орендну плату і повернути землю, не порушуючи сівозміну. Але після консультації з юристами вона чомусь не погодилася на цей варіант, який нічого суттєво відмінного від колишнього договору оренди в собі не має. Чому?

Не допомогла власникам землі і земельна комісія Пальмирівської сільської ради, яка на їхнє звернення справедливо зауважила, що земельні паї знаходяться за межами населеного пункту, де повноваження сільської ради закінчуються. Тут варто згадати, що вже більше року тому у Верховній Раді зареєстрований багатостраждальний і довгоочікуваний законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель». Цим законопроектом пропонується землі сільгосппризначення за межами населених пунктів передати з державної у комунальну власність територіальних громад. А державний контроль за використанням та охороною земель покладається на Держгеокадастр та виконавчі комітети органів місцевого самоврядування. Щоб сільські ради на місцях контролювали своєчасне повернення земель їхнім власникам, і не було нецільового використання земель, спроб силового захоплення урожаю тощо.

Та поки що наші народні обранці цю «земельну децентралізацію» не роблять. Коли б вона була, то п’ятихатський конфлікт, поза сумнівом, вдалося б вирішити на місці, без обтяження ним судової влади. Адже його сторони досі мають певну довіру одне до одної, бо досі розраховуються… без платіжних відомостей.

Тож залишається сподіватися, що Вікторія Микитась таки почує справедливі вимоги власників землі щодо збереження родючості орендованих земель (такий пункт, до речі, є в договорі оренди землі, який вона вважає дійсним), і не доведе справу до позову на неї до суду, як обіцяють орендодавці, та знищення посіяного. А розрахунок за використану землю буде повним, без спору про те, скільки коштує оранка і культивація 50 соток городу та ПТС соломи – 1 300 гривень чи більше? Безперечно, більше! Навіть в договорі оренди зазначено, що послуги надаються «за ринковими цінами».

Вікторія Микитась пообіцяла переглянути договір, матимемо надію, що вона доплатить Ганні Білик за ненадані послуги бодай за минулий рік. А надійніше всі ці речі в нових договорах оренди прописувати спочатку у відсотковій формі від нормативно-грошової оцінки землі, а вже потім, за бажанням орендодавця – у натуральній. Щоб все, дійсно, було по закону…

Григорій МИКОЛАЙЧУК.