Поточний № 49 (1287)

14.12.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Село без свого дня


24.11.2011

У ЦАРИЧАНСЬКОМУ районі сіл, які не відзначають власний день народження, на щастя, небагато. Серед них, як не прикро, і Китайгород - колишнє сотенне містечко Полтавського полку. Здавалося б, цьому навдивовижу мальовничому селу є чим пишатися. Місцевих жителів у ньому близько двох з половиною тисяч. Є невеликі діючі підприємства, школа, дитячий садок, сільська рада. ЇЇ депутати схвалили створення тут майбутнього Орільського національного природного парку. Та разом з цим є й інше. Ось рядки зі звернення до редакції «Сільських новин» учасника трудового фронту війни, ветерана праці Бориса Рашевського:

«Отаке гарне, заповідне село у нас – Калитва, Оріль, церкви козацької доби, залишки замку, ліси… І разом з цією красою якась байдужість місцевої влади до проблем села. Її видно не лише нам, місцевим жителям, а й чужим людям з вікон автомобілів. Щонайперша та, що чимало наших односельців їздить на роботу в Царичанку, але зупинки автобуса в центрі села досі немає. Існує неофіційна просто неба, там навіть звичайної лавочки для людей старшого віку катма. Люди ховаються від дощу в почекальні через дорогу, що в сторону Дніпропетровська. А коли забачать свою маршрутку, то біжать через дві полоси автодороги першої категорії з інтенсивним рухом. Це дуже небезпечно, до того ж там закритий поворот! І так – горе, і так – двоє… Зупинку необхідно перенести в центр села, поставити почекальню і дорожній знак, щоб зупинялися і міжміські автобуси. А ще на площі в центрі села – справжнісінький «танкодром», де можна проїхати лише на танку… Якісь глибокі ями там вже кілька років. Усі їх бачать, та нікому до них нема ніякісінького діла. А вночі центральна вулиця села, Комсомольська, по якій проходить автотраса Дніпропетровськ – Решетилівка, а автотранспорт ніколи не припиняє рух, майже не освітлюється. Це ще одна небезпека для жителів. Чому наше село отаке занедбане? Немає навіть кому і де сказати про ці наболілі проблеми, бо й День села у нас ще ні разу не проводився».
Названі Борисом Мироновичем, колишнім водієм автобуса з багаторічним стажем, сільські біди й справді видно, як кажуть, і без окулярів. Як з‘ясувалося, питання про місце для зупинки в сторону Полтави виникло разом із ухваленням Верховною Радою закону про багатократне збільшення штрафів за порушення Правил дорожнього руху. До цього автобуси в Китайгороді зупинялися на центральній площі. Та новими штрафами Державтоінспекція почала «ощасливлювати» навіть… водіїв автобусів, що зупинялися, мовляв, не там. А де треба – невідомо… Тож зупинка в парковій «кишені» через дорогу від почекальні виникла стихійно, місце там без твердого покриття, до того ж низинне. Певно ж, пасажирам зручніше було б чекати автотранспорт не посеред багнюки, під відкритим небом, але облаштованого законного місця поки що немає.
Як повідомив китайгородський сільський голова Сергій Марченко, односельці вже зверталися до нього з проханням зарадити цій біді:
- Мною проведена зустріч з представниками служби автодоріг України у Дніпропетровській області. Узгоджене прийнятне з точки зору безпеки дорожнього руху місце для автобусної зупинки. При виконанні земляних і дорожніх робіт надамо Службі допомогу. Третину центральної площі села вже заасфальтували, а на всю немає коштів, це давня проблема. Раніше автомобілісти Китайгорода щороку сплачували до 40 тисяч гривень транспортного збору, на які сільська рада ремонтувала вулиці. Зараз транспортний збір – у вартості бензину, а повернення його місцевим радам, як було обіцяно, досі немає. Наступного року, як добудуємо шкільний стадіон, у двадцятих числах вересня проведемо на ньому свято села. Освітлення вулиці Комсомольської зробити можна, але хто буде платити за електроенергію? У сільській раді коштів на це немає.
Звісно ж, сільські бюджети куці. Та в Дніпропетровській області вже є прекрасні приклади, як «розшити» це «вузьке місце». На іншому від Китайгорода боці Орелі вище за течією є село Чернеччина Магдалинівського району. Про нього його жителі кажуть: «У нас, як у Лас-Вегасі, все сяє… Вночі на території сільради горить 380 ліхтарів». У чому ж відмінність? Чи не в тому, що чернеччанський сільський голова Василь Яценко дужче переймається проблемами краю і наполегливіше об‘єднує зусилля орендарів землі та самих жителів на їхнє вирішення? Результат видно. У Чернеччині – Лас-Вегас, у Китайгороді – темно, як під Калитвою глупої ночі… І в цій темряві, нагадаю, проходить селом автодорога найвищої категорії з цілодобовим рухом.
Як не дивно, а виходить так, що з Новоріччя українська влада під маркою «поліпшення» «законсервувала» вибоїни і ями на сільських дорогах. Бо і справді кошти транспортного збору, хай і невеликі, були в кожній сільській раді. Тепер вони, як відомо, централізовано спрямовані на будівництво об‘їзної дороги навколо Дніпропетровська. Тобто сільські водії замість ремонту власних доріг, по яких їздять, спонсорують будівництво міських. Доки китайгородцям «плигати» по «танкодрому» в центрі села, невідомо. Така ж ситуація і у всьому Царичанському районі.
- Кошти транспортного збору акумулюються і у вигляді субвенцій повертатимуться місцевим радам на ремонт доріг, - розповів начальник філії «Царичанський райавтодор» Михайло Левченко. – З початку року ще не надійшло нічого, працюємо із залишками минулого року. Почекальня в Китайгороді буде, заявка на її будівництво вже подана філією. Сільській раді необхідно направити Сдо служби автодоріг відповідне клопотання. Воно стане підставою і для встановлення дорожнього знаку та пішохідного переходу.
Що ж, сподіватимемося, що Китайгородська сільська рада янайшвидше направить до Служби автодоріг необхідне клопотання. А остання оперативно, ще до замерзання грунту, побудує почекальню, тим паче, що обсяг робіт невеликий. Свою допомогу в цьому пообіцяв і китайгородський депутат в Царичанській райраді Юрій Мосійчук. Тобто десь під Новоріччя жителі Китайгорода повинні мати можливість захисту при поїздці до райцентру від дощу і хурделиці. А наступного року, сподіватимемося, засяють у селі й вулиці. Хай і не так яскраво, як у Чернеччині. Бо за досвідом до неї недалеко – за Оріль. І, маємо надію, дніпропетровська обласна влада таки згадає про сільські дороги і належну частку кількаразово збільшеного транспортного збору поверне, як і було обіцяно, його сільським платникам. Щоб жителі Китайгорода по дорозі на перше свято села не штурмували «танкодром» у центрі з острахом зламати ногу чи шарову опору. А поки що все залишається, як є.

З висловленими надіями на зрушення Григорій ДАВИДЕНКО. Дніпропетровська область.
На знімках: ями в центрі Китайгорода після дощу перетворюються у величезну калюжу, яка відрізняється від аналогічної з гоголівського Миргорода тим, що в ній не купається ряба свиня.
Фото автора.