Чутки, плітки, балачки... Переповіли нещодавно розмову з деякими нашими «патріотичними» правоохоронцями: «А нам все одно: чи міліція, чи поліція… Росіяни своїх не привезуть, будуть нас тримати на роботі, а нам – аби служити…» Чи була така розмова, чи не було... Але могла бути. Тож тим, хто так говорить чи думає, скажу: «Не привезуть!.. А навіщо везти, якщо самі приїдуть. В необмеженій кількості та будь-яких фасонів. По кілька десятків на кожне ваше місце». Чому? А тому, що «любити Росію» набагато приємніше, комфортніше, зручніше де-небудь подалі від самої Росії.

Запитайте будь-кого: де краще жити і працювати: в Криму чи в Чечні, Дагестані, Волгограді, на Уралі, в Сибіру чи на Далекому Сході? Де краще служити: на Чорноморському флоті чи на Тихоокеанському, Північному або Балтійському? Але ж відповідь на це «риторичне питання» знають і в Чечні, і в Дагестані, і у Волгограді… Доки Крим був українським, дорога цим «любителям Росії» була до нього закрита. Але тепер, коли Крим став «російським», то хто може заборонити мешканцям Тули, Рязані, Самари та інших російських регіонів переїхати до Криму, на російську начебто територію? Ніхто не заборонить. Все, кордону нема! Що Крим, що Чечня – все це «матушка» Росія. Тому мине небагато часу і з’являться сотні, тисячі, десятки тисяч заяв з усієї Росії (і від військових, і від невійськових) з проханням перевести їх на службу до Криму «за станом здоров’я», «за сімейними обставинами»… І якби навіть Москва хотіла не допустити цієї міграції кадрів, вона буде! Бо в Криму жити краще, ніж в Росії. Це аксіома. (Та навіть в некурортному Донбасі жити краще, ніж в Кузбасі). Тому потік, прірву, навалу тих, хто бажає «служити Росії» в Криму, нічим не зупиниш і ніхто не зупинить. Дуже швидко ці «щирі російські патріоти» захоплять усі «теплі» і «нетеплі» місця в Криму: і в поліції, і в судах, і в прокуратурі, і у військових частинах... Скрізь, адже краще бути рядовим в Криму, ніж начальником на Чукотці.
А що тоді робитимуть наші колишні міліціонери - теперішні поліцаї, поліціянти, поліціонери, поліцейські (вибачте, не знаю як їх правильно назвати), наші колишні моряки? О, у них тепер широкі можливості – вся Росія для них відкрилася: від Москви до самих до окраїн. Поїдуть, безумовно, на «підвищення» – куди-небудь в Хакасію чи на Північний флот…
Скажете: та нема нічого такого в Криму, щось не видно. А ви хотіли, щоб за місяць було й видно? За 2-3 місяці побачите. Хоча процес пішов вже сьогодні. Нещодавно, 20 квітня, Путін призначив нашого колишнього «одноденного командувача» ВМС України Дениса Березовського заступником командувача Чорноморським флотом Російської Федерації. Гучно призначив, щоб усі потенційні «власовці» знали, як їх цінують в Росії. Водночас тим же указом начальником «трофейного» Чорноморського вищого військово-морського училища ім. П.С. Нахімова призначив контр-адмірала Ігоря Смоляка, перевівши його до Криму аж з іншого кінця світу – з Тихоокеанського флоту. Оце вже сигнал для «своїх» – «ребята», буде так, як вже було при СССРі, коли українці служили на усіх флотах, окрім Чорноморського, в усіх військових округах, окрім України. Зате на Чорноморському флоті, в Україні служили солдати і офіцери з усього Радянського Союзу, переважно з Росії. Ті, хто служив в ті роки, має це пам’ятати, а хто не служив, запитайте у старших за віком колег. Було таке? Було! Тому не дуріть себе казками про «російські» зарплати і не заздріть кримчанам. Вони не схотіли служити українському народу в Криму, то будуть служити «кримському» – в Росії, в країні «широких (занадто «широких» – до полярних ведмедів) можливостей».

Євген ШУЛЬГА, 
м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.