За два тижні, що минули від часу публікації статті «Ми тут хочемо жити!», екологічне протистояння в Шульгівці Петриківського району пішло по новому, доволі несподіваному колу. Здавалося б, після спецнаради в Дніпропетровській облраді 25 липня і доручення правоохоронцям, екологам, санітарній і ветеринарній обласним службам «перевірити діяльність ТОВ «ВБК «Агропромінвест» щодо будівництва звіриної ферми в селі на відповідність законодавству України» ситуація мала б прояснитися. Тим паче, що жителям Шульгівки було твердо обіцяно – «без вашої згоди ніякої забудови в селі не буде!» Та не так сталося, як гадалося...

РІШЕННЯ НАРАДИ ЗІГНОРОВАНІ
Заповзятливі хутряні підприємці не дочекалися навіть проведення громадських слухань щодо промислового вирощування норок на 44-х шульгівських гектарах – одразу після усунення зауважень «Припису Державної архітектурно-будівельної інспекції від 23 липня» продовжили будівництво. Територіальна громада Шульгівки розцінила це як чергове порушення своїх прав щодо безпечного для життя довкілля, як це гарантує стаття 50 Конституції України, і вирішила проводити безстрокову акцію прямої дії - блокування роботи «Агропромінвесту».

ШУЛЬГІВСЬКИЙ ПРОТЕСТ
Вранці сьомого серпня кілька десятків селян автомобілями, кіньми, велосипедами і пішки прибули до високих воріт ферми з глухим суцільним парканом. Вони перекопали піщану дорогу, нап’яли намети і стали в безстроковий пікет протесту. Їх підтримали дачники сусідніх садових товариств промислового Дніпродзержинська. Напередодні протестувальники повідомили про цей захід органи місцевої влади, прокуратуру і міліцію. А ще всі члени Територіальної громади Шульгівки зобов’язалися по одному дню безкоштовно відпрацювати на громадських роботах. У день акції молоді хлопці в яскравих наплічниках обпилювали дерева в селі, що заважали рухові транспорту. Ось що розповіли селяни «Сільським новинам» про причини і мету небаченого раніше заходу протесту:
- Україна повинна допомогти нам встановити на території Шульгівської сільської ради режим законності і правопорядку, який відповідає законодавству нашої держави, - сказав зварювальник Валерій Кліщенко. – Адже ми живемо у 21-му столітті, а не у 20-му! Тишком-нишком, без рішення територіальної громади віддали казна під що 44 гектари приорільських заповідних земель! А ліс? Де намітили ферму, на більшій частині площі ріс ліс. Його викорчували, верхній шар землі зняли… А вранці працівники ферми пошкодили прапор України, з яким ми прийшли. Це неповага не до нас - до усієї держави! Дивує й те, що сільський голова веде себе так, ніби усій громаді катма найменшої екологічної загрози…
- Прийшов, щоб усі розуміли важливість сьогоднішньої проблеми, - говорить пенсіонер Микола Біленко. - Діди казали: що в Дніпрі біля Шульгівки затоне, шукайте в Аулах. Шульгівка – відбійне, Аули – прибійне… Туди йдуть і наші підземні води. І Дніпропетровськ, і Дніпродзержинськ п’ють воду звідтіля. А коли тут вона буде отруєна, що буде там? Те ж самісіньке. Ще й канал дренажний, який понижує високий «завдяки» Дніпродзержинському морю рівень ґрунтових вод, іде через садові товариства прямо до Лівого Берега… Півмільйона тонн зіпсованої води буде викидати звіроферма щороку, цієї небезпеки жителі Дніпродзержинська ще не відчули. Вважаю, потрібно залучити вчених до наукових досліджень, щоб точно все спрогнозувати.
- Для чого ми взяли тут дачі? – каже пенсіонерка Дніпродзержинського коксохімзаводу Галина Солом’яна. – Щоб бути подалі від міської «хімії», якою дихали все трудове життя. І щось виростити на землі, дітей з онуками прийняти на відпочинок… Вода тут дуже добра, а якою буде потім? Наші 214 ділянок садового товариства «Оріль» за шістсот метрів від ферми… А ще ж є «Автомобіліст», «Здоров’я», «Чайка» тощо, біля десяти тисяч ділянок! Ми вже постраждали - знищений ліс на десятках гектарів, де відпочивали і збирали гриби. Коли він знову виросте? Кожен дачник проти цього будівництва, на акції вихідними днями буде набагато більше наших людей.
У ніч на дату протесту у піску біля села нахилився один із стовпів лінії електропередач до ферми. Протестувальники, число яких на шульгівському Майдані лише в першу добу перевищило сто чоловік, розцінили це як добрий знак «згори». А петриківська міліція перевіряє, чи не був стовп підкопаний. Свої аргументи «проти» навела і ветеран праці, колишня завфермою Валентина Гряненко:
- На цій території була колись молочна ферма, а там, де стояли три осокори, з 1936 року діяв могильник для худоби. Скільки там теляток від дизентерії, парагрипу заховані! Траплялася й «сибірка». А як ящур був, то інколи повністю цілі групи пропадали… Коли зрізали ці три осокори і вивезли залишки могильника, то у Шульгівці і сусідніх селах несподівано почали корови хворіти. З них прямо ллє з кров’ю, страшний пронос, не дають молока. Й ветлікарі не можуть хворобу встановити. Вже декілька корів дорізали…
Ось таке несподіване лихо на селянські голови, яким через засуху і так нелегко ведеться. Спалах якої епідемії виник у краї? Чи випадково її поява співпала з руйнуванням могильника? На нараді 25 липня обласні ветспеціалісти запевнили, що мікроби усіх хвороб, окрім «сибірки», в землі швидко гинуть. А остання небезпечна сто років, але її у Шульгівці буцімто й немає. Та чи не могло статися так, що хвороба була, але у звіти не потрапила? Адже колгоспна документальна «кухня» напряму залежала не лише від місцевого голови, а й від того, що воліли бачити «на горі». Вочевидь, потрібне комплексне вивчення епідемії ветспеціалістами мінімум обласного рівня.
Окрім зламаного державного прапора, працівники ферми в перший день акції її учасникам не протидіяли. Вони спокійно заходили й виходили з території ферми, на якій продовжувалися роботи. Директор ТОВ «ВБК «Агропромінвест» Євген Сідаш, який особисто фільмував протест, повідомив «Сільським новинам» наступне:
- Мітинг протесту вважаю незаконним, ми витримуємо всі санітарні норми згідно з проектом. Роботи, припинені Державною архітектурно-будівельною інспекцією України через відсутність необхідних документів, продовжили лише після усунення зауважень. Висновків Державної екологічної експертизи щодо наслідків будівництва ферми для довкілля ще немає. З Шульгівки на норковій фермі вже працюють біля двадцяти чоловік, будемо ще приймати, нас підтримують чоловік 500-600 місцевих жителів. Сьогодні ми допомогли школі з ремонтом. Громадські слухання щодо будівництва ферми проводитимуться у Шульгівській сільській раді. Буде створена комісія, яка узагальнюватиме пропозиції селян. Якогось силового протистояння з учасниками акції протесту ми не плануємо, будемо вести діалог у правовому полі.
Що ж, наміри цілком зрозумілі і добрі. Та ними, як виявилося, встелена дорога відомо куди…

ЗВІРЯЧЕ ПОБИТТЯ
Вже наступного дня протестувальники були змушені забути про спокій. Як розповіла домогосподарка Юлія Гезь, біля шістнадцятої години восьмого серпня керівники фабрики вийшли до нас і попрохали пропустити техніку. Ми відмовили з огляду на те, що будь-яка робота на фабриці заборонена рішенням Територіальної громади Шульгівки, в нас триває акція протесту. Тоді вони відчинили ворота і випустили близько сорока міцних чоловіків, з вигляду справжніх «тітушок». Ті одразу кинулися на нас, десятьох жінок, і почали штовхати в яму і закидати мішками з піском… Кілька чоловіків, що були з нами, нас боронили. Їм дісталося особливо сильно… Діма Гряненко отримав струс мозку, перепало і його діду Михайлу, ветерану колгоспної праці з 47-річним стажем, Віктору Зюзюліну зламали щелепу. А інваліда першої групи Олександра Стецюру, у якого донорська нирка, ніби спеціально били по ній… Тепер йому потрібна операція. Дуже сильно вдарили і Тамару Сидякіну, у неї теж струс мозку. А Ганну Каніболоцьку закидали в ямі піском на очах у її малолітніх дітей… Потім ставали зверху на мішки і давали руку, пропонуючи… витягти! В Інтернеті є відео цього зухвалого побиття, та там воно триває лише 9 хвилин. Насправді ж активна штовханина тривала більше години! До того моменту, коли хтось додумався подзвонити на київське «102» і дзвінок звідтіля зупинив нападників. Впродовж усього нападу кілька петриківських міліціонерів спокійнісінько спостерігали дике дійство і фільмували на телефони… Викликали «швидку», троє чоловік опинилися в лікарні. Ми написали кілька заяв до міліції про садистське побиття, вони розслідуються. Одну, до речі, – про бездіяльність правоохоронців.
- Мені одразу заламали руки за спину, кілька разів затягали на територію ферми, погрожували «Ми тебе вб’ємо!», - схвильовано говорить Вікторія Льовкіна, яка перебуває в декретній відпустці. – Директор Сідаш кричав «тітушкам»: «Бийте цих жінок!» Ми, як могли, захищали наші барикади. Сильно побили Валерія Кліщенка, не зважали ні на інвалідів, ні на пенсіонерів… Дуже сильно вдарили в груди Тамару Сидякіну, вона впала і вдарилася головою… Один із помічників директора, який кинувся в бійку, отримав від когось із селян, але покривив душею у заяві «на мене напали…» Прикро, що міліція навіть не намагалася втрутитися. Після всього ми написали купу заяв про злочин, це спланована злочинна акція. Після звернення до прокуратури Дніпропетровської області з наступного дня біля пікету цілодобово знаходиться міліціонер. Ми написали листа Президенту України Петру Порошенку. Після побиття люди активніше долучилися до збору підписів проти будівництва фабрики, вже підписалося біля двох тисяч селян і дачників. Ситуацію вивчає тепер і Дніпропетровська ОДА.
Здавалося б, методи силового розгону протестувальників мали б стати надбанням історії у правовій державі Україна після Майдану. Але, як пише Ліна Костенко, «непокаране зло регенерує себе». Не притягли по-справжньому до відповідальності винних у Києві, дали змогу втекти – і подібне повторюється в Шульгівці. З цинізмом і впевненістю у власній безкарності. Доки ж це триватиме? Невже досвідчені підприємці сподіваються за допомогою примітивного кулака завоювати повагу селян і дачників? Та давно доведено, що сила дії дорівнює силі протидії! Резонансний злочин лише викликає співчуття до скривджених і збільшує число противників норкової фабрики. Вочевидь, через наближення парламентських виборів резонансне екологічне протистояння не обійде увагою і українська «важка артилерія» - політичні партії.
В Україні йде війна. Дивно, що міцні чоловіки, що приїхали без запрошення в Шульгівку, замість того, щоб воювати в зоні АТО, показують власну силу на жінках та пенсіонерах… Невже люди втратили останній сором? Сподіватимемося, що дії винних у побитті селян належно оцінить українська Феміда, а витрати постраждалих на лікування та моральні страждання будуть належним чином компенсовані.
А Шульгівська сільська рада спробувала через суд обмежити права земляків на мирну акцію. Дванадцятого серпня Дніпропетровський окружний адміністративний суд розглянув її позов до Територіальної громади Шульгівки про припинення демонстрації під брамою «Агропромінвесту» і виніс однозначний вердикт: «позов залишити без розгляду, бо він суперечить вимогам Європейського суду з прав людини та Конституції України». Тобто суд підтвердив право Територіальної громади Шульгівки на мирний протест. Шульгівський сільський голова Іван Гряненко так пояснює це:
- Сільська рада подала позов для того, щоб захистити життя і здоров’я наших людей у протистоянні із забудовником. Суд відмовив, це його право. Громадські слухання в селі щодо будівництва ферми почалися 11 серпня. Як зараз вони проходять, не знаю, перебуваю у відпустці за межами села.
А голова Територіальної громади Шульгівки, колишній депутат Петриківської райради Анатолій Пономаренко після кривавого 8-го серпня зазначив:
- Оцим звірячим побиттям підприємці остаточно плюнули нам в душу… Ми вимагаємо одного - щоб вони пішли з нашої землі! У нас як власника така думка, нас захищають статті 5, 14, 140 Конституції України. А ті люди, що працюють на фермі, не розуміють, що своїми руками риють собі і нащадкам могилу. Переважна більшість селян проти будівництва ферми, а дачники – стовідсотково! Громадські слухання проводитимуться тоді, коли будуть висновки екологів і експертизи. А без цього що обговорювати? Пізніше Територіальна громада знайде прийнятніший для людей і довкілля спосіб розвитку нашого краю.
Час, кажуть, все розставить на свої місця. Головне, щоб проти жителів Шульгівки ніхто не вів загарбницьких війн, і на її заповідних землях панували мир і спокій. Досить і одного ворога на Сході.

Григорій МИКОЛАЙЧУК. Дніпропетровська область.