КАЖУТЬ, що колись в одному селі жив заможний скнара. І були у нього дві доньки-красуні, ще скупіші свого батька. Через їх жадібність ніхто не хотів на них одружуватися. Тоді батько їх пішов до біса і став просити того, щоб дочки разом з їх добром нікому не дісталися, і чи не міг би нечистий перетворити дочок у колючки, які б перетинали шлях до його багатства. Той із задоволенням погодився. Старшу дочку він перетворив на ожину. Але ангел, що пролітає над землею в цей досвітній час, все почув і розповів Божій матері.

Старшу доньку вона врятувати не встигла, а молодшу перетворила на солодку запашну малину. Так і ростуть тепер дві сестри - одна в лісах, а інша на заплавних луках, по берегах річок та струмків. Благодать же Божа вселилася і в ожину, дозрівають на ній ягоди хоч і чорні, але смачні та цілющі. А добро їх татуся перетворилося на попіл і за вітром розвіялося.
У давньогрецькій легенді до появи ожини теж біс причетний, тільки там він перетворив на ожину шкідливу дівчину, звернувши колючки її характеру в справжні шипи. Тому ягоди з куща не так-то легко зібрати.
Древньохристиянскі легенди говорять, що «палаючим» кущем, у вигляді якого постав перед Мойсеєм Ангел, була ожина. Пізніша християнська легенда каже, що ожина вкрила Христа, коли за ним гналися лиходії. І за це Ісус винагородив рослину здатністю розмножуватися верхніми частинами гілок. З тих пір ледь гілка ожинового куща торкається землі, вона швидко вкорінюється. Ожина також символізує Діву Марію, яка породила «полум‘я божественної любові, не згорівши від жадання».
Ожина (Rubus fruticous, або сиза ожина) - колючий чагарник з багаторічними кореневищами і дворічними надземними пагонами по 1,5 метра завдовжки, із сімейства розоцвітих. Дугасте вигнуте, розпростерте, що вкорінюється, стебло ожини усіяне великим числом потужних шипів. Листя світло-зелені, трійчасті, по краю зубчасті, черешкові, злегка опушені, трійчасті. Восени вони стають яскраво-червоними і точно вогонь просвічують крізь перший сніг.
Білі або блідо-рожеві квіти ожини зібрані в гроновидні суцвіття. Цвіте рослина в червні-серпні. Ожина — хороший медонос. З її квітів бджоли збирають нектар запашний, з якого виходить смачний цілющий мед.
Плоди ожини спочатку тверді і зелені, потім червоніють, стиглі — чорно-сизого кольору з восковим нальотом, складні кістянки з безліччю кісточок. На смак ягоди ожини кисло-солодкі. Дозрівають в серпні-вересні.
У природі по всьому світу розселено близько 200 видів цієї рослини. На території Росії росте близько 40 видів ожини. Зустрічається ожина на всій європейській частині Росії, в Західному Сибіру, на Україні, в Білорусії, Казахстані, Середній Азії. Росте на лісових галявинах, по берегах річок і озер, в ярах, по узбіччях доріг, на схилах гір, на вирубках, у чагарниках і в лісах.
Багато садівників садять кущі ожини по периметру садової ділянки, яка на другий-третій рік виростає в непрохідний живопліт, що захищає від непрошених гостей. Плюс до всього в кінці літа з цих кущів можна зібрати багато смачних ягід
Ожина не тільки смачна, але й лікарська рослина. У плодах ожини - вітаміни А, В, Е, РР, Р, К, С, цукор- глюкоза, сахароза, фруктоза, саліцилова, яблучна, лимонна, винна кислоти, пектин, дубильні речовини, клітковина, азотисті речовини, багато заліза, калію, кальцію, фосфору, магнію, марганцю, азоту та міді.
Листя і пагони містять дубильні речовини, насіння - жирне масло, використовуване в косметиці. Плоди ожини мають протизапальні, в’яжучі, очисні, кровоспинні, потогінні, жарознижувальні властивості. Листя мають антисептичну дію. Сік, морс, чай з ожини добре втамовують спрагу. Ще давньогрецькі лікарі лікували препаратами з листя, ягід і коренів ожини розлад шлунка, запалення горла, подагру і рани. Діоскорид, який жив більше 2000 років тому, прописував хворим відвар з листя ожини як протизапальний засіб. Сучасна народна медицина використовує листя і квіти із стеблами від діареї та дизентерії.
Ягоди ожини зміцнюють імунітет, нервову систему, справляються з безсонням, покращують травлення, пом‘якшують клімакс, пригнічують ріст хвороботворних мікроорганізмів, нормалізують обмін речовин, допомагають при лікуванні гастриту, виразкової хвороби, запалення нирок, сечокам’яної хвороби, болях у суглобах, атеросклерозу,діабету.
З листя готують чаї, прикладають їх до ран та виразок.
Фахівці кажуть, що, на відміну від інших ягід, ожину можна їсти в необмеженій кількості.