Це рідкісне золото природи, яке дає бджола людині. Для того, щоб одержати 100 г меду, бджілці необхідно відвідати мільйон квіток. Мед утворюється шляхом ретельної переробки нектару і нектароподібних речовин бджолиною сім‘єю.

МЕД як концентрат сонячних променів був виявлений людиною ще у ті часи, коли вона жила у печерах. Протягом багатьох тисячоліть він був єдиним підсолоджуючим засобом, який мала у своєму розпорядженні людина, унікальним і найціннішим продуктом харчування, яким, за легендою, харчувалися і боги Олімпу.
Ми живемо серед рослин. Багато з них мають лікувальні властивості. Отже, ми живемо у світі природних ліків, які збирають невтомні трудівниці – бджоли. Із цього випливає, що ліки ці – мед, дар квітів і бджоли – земне диво, безцінне творіння природи, в якому вона сконцентрувала всі життєві сили рослин.
Із давніх-давен люди цінували мед як продукт харчування і ліки. Цей продукт бджолосім‘ї витримав тисячолітні випробування на свою нешкідливість і корисність.
Мед вважався найціннішим даром природи, «напоєм молодості» у Древній Греції. Видатні вчені цієї країни (Піфагор, Демокрит, Гіппократ, Діоскрид, Галет та інші) регулярно споживали мед і завдяки цьому, на їх думку, дожили до глибокої старості й зберегли високу творчу активність та працездатність.
Золотим правилом здоров‘я називають народні цілителі Кавказу споживання меду. У ньому ідентифіковано близько 300 речовин, в тому числі 30 мікроелементів, органічні кислоти. У невеликих кількостях ферменти (переважно водорозчинні), білки, ліпіди і ліпоїди, близько 50 ароматичних речовин тощо. Мед – це скарбниця вітамінів. У ньому є всі вітаміни, необхідні для життєво важливих процесів організму. Його синтетично виготовити аж ніяк не можна. Це геніальне творіння природи.
Англійський письменник Д. Мора ще у 1707 році писав: «Мед складається із дрібнесеньких частин і тому може проникнути скрізь, як масло, і легко поширюється по всіх частинах тіла. Він руйнує перешкоди, прояснює серце і полегшує ті настрої, що виникають з голови. Він очищає тіло від нечистот, виліковує різні захворювання і підвищує роботу шлунка. Він усуває всі речовини, які перешкоджають ясності зору, поліпшує склад крові, зігріває організм і продовжує життя. Він запобігає процесу розпаду – покладені в нього предмети не гниють. Мед – найбільш швидкодіючі ліки, як при зовнішніх, так і при внутрішніх хворобах».
Ось чому тіло померлого Олександра Македонського транспортували з Індії на батьківщину, в Грецію, зануреним у той же таки мед.
Мед – «друг шлунка». Лікарі радять споживати його як при зниженій кислотності шлункового соку (запивати холодною водою), так і при підвищеній кислотності (з теплою водою).
Бджолиний мед вважається найкращим заспокійливим і снодійним засобом. Відомо, що для повноцінного міцного сну необхідні вуглеводи. Тому вживання за 20-30 хвилин перед сном однієї ложки меду є чудовим засобом проти безсоння.
Мед не можна нагрівати. Вже за температури +37оС він втрачає летючі протимікробні речовини, а нагрівання до 45 градусів і вище призводить до руйнування ферментів, на які багатий мед. Тому помилковим є лікування тих людей, які додають мед до гарячого чаю. Найкраще його вживати невеликими порціями (по чайній ложечці) та якнайдовше тримати під язиком або розсмоктувати, як цукерку.
Для профілактики хвороб мед треба вживати регулярно. Він зміцнює імунітет, і організму людини легше боротися з інфекцією. Дорослим щодня слід вживати по 100-150 г меду, дітям – 30-70 г (за умови, якщо немає алергії на нього). Краще вживати мед перед сніданком або перед обідом (за 1,5 години) і через 3 години після вечері.
Всього налічується більше 60 видів меду. Наведу характеристики деяких із них.
АКАЦІЄВИЙ (ТРАВНЕВИЙ) МЕД – прозорий, майже безбарвний, із зеленкуватим відтінком, майже не має запаху, повільно кристалізується дрібнозернистими кристалами, набуваючи молочного кольору, стає «салистим».
Вживають як загальнозміцнюючий засіб, а також при безсонні, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах жовчного міхура і жовчовивідних шляхів. Травневий мед багатий на фруктозу, завдяки якій він швидше, ніж інші меди, засвоюється клітинами нашого організму. А засвоєння фруктози (навіть у великих кількостях) не вимагає інсуліну, а отже не порушуються функції підшлункової залози і не розвивається діабет.
ГРЕЧАНИЙ МЕД має колір від темно-жовтого з червонуватим відтінком до темно-коричневого, кристалізується в кашкоподібну масу, перевершує акацієвий мед за кількісним і якісним складом амінокислот і вітамінів, вирізняється великою активністю ферментів, що містяться в ньому. Має гострий і пряний аромат та смак, від якого навіть дере у горлі. Основною його перевагою є те, що він містить більше, ніш інші меди, заліза та білка. Завдяки цьому стимулює кровотворні органи, відновлюючи кров. Останнім часом терпкі сорти меду користуються дедалі більшою популярністю. Гречаний мед має велике значення у профілактиці ті лікуванні таких хвороб, як анемія, недокрів‘я, авітаміноз, допомагає при ревматизмі, скарлатині та кору.
ЛИПОВИЙ МЕД використовують при лікуванні ангіни, нежитю, ларингіту, бронхіту, трахеїту, бронхіальної астми, при запаленні шлунково-кишкового тракту, захворюваннях нирок, жовчовивідних шляхів та гінекологічних хворобах. Цей сорт меду має сильні антибактеріальні властивості.
ВОЛОШКОВИЙ МЕД діє як сечо- і жовчогінний, протизапальний і знеболювальний засіб.
ГІРЧИЧНИЙ МЕД використовують для боротьби із захворюваннями органів дихання, до того ж цей різновид меду сприяє виведенню з організму токсичних речовин, покращує роботу нирок, використовується як сечогінний засіб.
РІПАКОВИЙ МЕД проявляє високий терапевтичний ефект при лікуванні варикозних виразок, діє як сечогінний засіб, білуватого, іноді жовтуватого кольору, кристалізується швидко зернами, набуваючи білого або жовтого кольору.
СОНЯШНИКОВИЙ МЕД дуже приємний на смак саме в рідкому стані, але, на жаль, швидко кристалізується, іноді навіть у щільниках, ще до відкачування. Закристалізований соняшниковий мед поступається за смаковими якостями гречаному і травневому. Нерідко створюється враження, що це не натуральний мед, а сурогат, який шахраї розбавили наполовину цукром і навіть полінувалися гарненько розмішати. Але не поспішайте з висновками: так просто розмішати цукор у медові не можна, бо він закисне. А якщо цукор згодовувати бджолам, то це зовсім не означає, що мед осяде у вигляді кристалів цукру.
Соняшниковий мед звичайно продається за більш низькою ціною, ніж інші сорти, але за поживними та лікувальними властивостями він майже не поступається їм. Рекомендують його вживати при лікування захворювань серця, дихальних шляхів і при шлунково-кишкових коліках. Також соняшниковий мед корисний при атеросклерозі, остеохондрозі, різних невралгіях. Він добре виводить шлаки з організму і нерідко застосовується як сечогінний засіб.
НА ЖАЛЬ, в Україні недооцінюють соняшниковий мед. Більшість покупців його не дуже любить. Щоб якось змінити їхні уподобання, пропоную прислухатися до порад Яна Гаека із Словацької республіки. Ось що він повідомляє:
«Соняшник – відома лікувальна рослина, але досі належно не оцінена людьми. Природна особливість соняшникового меду – його кристалізація незабаром після відкачування. А це наводить споживачів на думку, що до нього додають цукор.
Квітки соняшнику містять флавоноїди, жовті барвники, дубильні речовини, провітамін А, бетаїн, геліантин, мікроелементи та мінеральні речовини. Їхню в‘яжучу дію використовують з лікувальною метою при хворобах травного тракту, болях у шлунку, проносах, порушеннях травлення, а також як засіб, що полегшує відхід газів з кишківника. Геліантин стимулює виділення шлункового соку і процеси травлення. На хворі нирки він діє як сечогінний препарат. Дуже добре зарекомендував себе геліантин і як ліки при застудах, бронхітах, кашлі, грипі (з квіток соняшнику готують напар: на чайну ложку окропу додають одну десертну ложку висушених квітів). Оскільки бджоли додають до меду ферменти своїх залоз із речовинами, які мають бактерицидну дію, то соняшниковий мед ще й добрий антисептик. А зернята пилку в меді, невидимі неозброєним оком, містять ще й цінні вітаміни.
Більшість людей про цілющі властивості соняшнику не знає і тому такий мед здебільшого на ринку оминає. Тож цей мед здебільшого експортують до зарубіжних країн за демпінговими цінами. Гадаю, Словакія і Україна втрачають дуже цінний натуральний продукт».
Як пасічник і лікар ветеринарної медицини я повністю підтримую думку словацького ученого. Тому зараз все більше «ділків» їздить по селах з метою закупки великих партій монофлорного (без домішок інших сортів) соняшникового меду для експорту.
Якщо ви ще не визначилися, який саме сорт меду потрібно вам вживати і що слід лікувати в першу чергу – ангіну чи геморой – не турбуйтеся, їжте той сорт меду, який вам найбільше смакує. Будь-який сорт меду підвищує опірність організму людини, зміцнює серцево-судинну систему, знижує підвищену кислотність шлункового соку, має знеболювальні властивості, заспокоює нервову систему і покращує роботу мозку.
На ринку ні до яких інших продуктів немає такої недовіри, як до меду. Під час купівлі меду перше запитання, що ставить покупець: «Чи справжній цей мед?» На превеликий жаль, інколи у продажу буває неякісний і навіть фальсифікований мед. А у торговельній мережі здебільшого реалізують термічно оброблений (інколи і кілька разів) мед. Його загартовують з метою запобігти бродінню та полегшення фасування.
Щоб не було у покупця розчарування в купленому меді, необхідно його правильно вибрати. Для цього передусім пам‘ятайте, що мед найкраще купувати у знайомих бджолярів. До того ж запасатися ним треба влітку – саме тоді, коли його масово відкачують. Зрілий, недавно відкачаний, високоякісний мед за температури 20оС з ножа стікає рівною цівкою, не розриваючись на краплі. При цьому на поверхні має утворитися рельєфна гірка, як кажуть у народі, «мед шелестить і в‘яжеться».
Розпушений шар на поверхні меду (ніби біла піна) або ж мармурові, білі плями у закристалізованому медові біля бічних стінок посуду виникають через фасування рідкого меду з наступною герметизацією – пухирці повітря виходять на поверхню, а частина їх концентрується біля стінок. Це ознака високоякісного меду, який фасувався без пастеризації (розігрівання). Мед не повинен укладатися пошарово. Якщо ця ознака є, то мед має підвищену вологість (більше 20%). Його не можна довго зберігати.
Інколи на ринку покупці за допомогою хімічного олівця намагаються оцінити натуральність меду. При цьому по невеликому шару меду (в ложці або прямо на руці) проводять хімічним олівцем паралельні лінії. Вважають, якщо в меді залишається забарвлений слід від олівця, то він фальсифікований і має підвищений вміст води. Проте дослідження показали, що проба з хімічним олівцем не придатна для визначення й оцінки натуральності та якості меду, в тому числі для виявлення вмісту в ньому води.
Натуральний мед має приємний запах, фальсифікований – баз запаху. Від натурального меду «дере» в горлі, хоча травневий мед має теж слабкий, ледь уловимий запах. Для виявлення домішок у мед додають дистильовану воду, розчин добре розмішують. Якщо є домішки, вони осідають на дно. Крейду в меді виявляють, додаючи до його розчину кілька крапель будь-якої кислоти, при цьому з меду виділятиметься вуглекислий газ (розчин «закипає»). Домішки крохалю виявляють, додаючи до розчину меду в дистильованій воді кілька крапель йоду. За наявності крохмалю розчин забарвлюється у синій колір. Домішки цукрової патоки виявляють, додаючи до 5 мл розчину проби меду (1:2) 5-10 крапель 5%-ного розчину азотнокислого срібла (ляпіс). У фальсифікованому медові з‘являється осад хлористого срібла. Для виявлення домішків желатину в пробірку наливають 5 мл водного розчину меду (1:2) і додають 5-10 крапель розчину таніну. Утворення білих пластівців свідчить про наявність у меді желатину. Якщо мед прозорий, «горить» бурштиновим блиском, а по краях тари пухирці повітря – це грітий мед. Справжній мед стриманого кольору.

Андрій ДРОФА, лікар ветеринарної медицини, пасічник, пенсіонер.