Поточний № 37 (1275)

22.09.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Солодкий репортаж


05.07.2017

Цьогорік медозбір у нашому придніпровському регіоні не передбачається щедрим, як це було попередніми роками. Головна причина – не тільки квітневий снігопад і морози, які здебільшого травмували бруньки білої акації, але й надто посушливий травень і квітень. І все ж нам вдалося побувати на пасіці, де не втратили оптимізму.
Це справді райський куточок, який зберігся від колишнього колгоспу «Серп і Молот», що в Синельниківському районі на Дніпропетровщині. Бджолярська база тодішнього колгоспу довкруж обсаджена липами та іншими декоративними і фруктовими деревами. Є тут і підвальне капітальне сховище для зберігання рамок. Однак пасіку довелося фактично відтворювати з нуля. Причому за сучасними стандартами і технологіями. Тільки минулого року було закуплено в Запорізькій області сто бджолопакетів, з яких не тільки наростили відповідну кількість сімей, а й викачали достатньо меду, який виділяли навіть пайовикам місцевого товариства. І все це робили не висококласні майстри бджільництва, а молоді спеціалісти.
­­– Не такі-то ми вже й молоді, – посміхаються Денис Міщенко і Володимир Соболь.  – Певну школу початківців пройшли в агрофірмі «Степова», де було понад тисячу бджолосімей. А сюди перейшли на запрошення керівника селянського фермерського господарства «Анастасія» Андрія Петровича Усова, який поставив завдання створити потужну пасіку, де будемо збирати не тільки мед, а й інші продукти бджільництва: пилок, маточне молочко, прополіс. Хоч головна місія – запилення ентомофільних культур.
-  Ви сказали будемо?..
- Вибачайте. Зараз он також збираємо. Бачите, біля багатьох вуликів прикріплені пилковловлювачі. А маточне молочко – це попутній продукт, бо ж ми ще й займаємось матковиведенням. Цією копіткою справою рядові пасічники не хочуть займатися, але це головна складова для створення великої пасіки. В перспективі збираємось поставити роботу на серйозну основу.
– Зараз у вас сто сімей…
– Ні. То з такої кількості ми лише стартували. Цього року знову прикупили сто пакетів. Таким чином маємо вже 270 сімей багатокорпусного утримання на рамку розміром 230 міліметрів. На подальший розвиток знову замовили і частково привезли новенькі багатокорпусники. Зараз спільними зусиллями готуємо їх до заселення.  Усов у пасіку вкладає великі кошти і хоче зробити її рентабельною. Хоч і нас не зобижає зарплатою і всім необхідним допомагає.
– Але ж для такої пасіки має бути відповідна кормова база.
– А вона і є. Це – еспарцет. Господарство вже давно займається сидеральним землеробством. Під соняшник сіють еспарцет, а після його збирання наступного року поле спочиває, набираючись сили, не під чорним паром, а під цвітучим килимом еспарцету. Це подвійна вигода. Попередніми роками брали еспарцетовий мед. Нині та вигода, що добре нарощуються бджолосім’ї, очікуючи головного медозбору від соняшнику.
…Коли я поцікавився, звідки набиралися знань молоді пасічники Денис і Володимир, окрім практичних в АФ «Степова», виявилося, що Володимир закінчив школу бджільництва у Новомосковському аграрному училищі, а Денис ази професії опановує, переймаючи досвід старших бджолярів, опановує відповідну літературу. Так що, як мовиться, не святі горшки ліплять.
Олександр  СВЯТИНА,
журналіст і пасічник.
Синельниківський район, 
Дніпропетровська область.
На знімку:  пасічники Денис Міщенко і Володимир Соболь.