Напевно, кожен з нас полюбляє солодкі та соковиті плоди кавуна. Однак не всіх кавун радує гарними врожаями – хоча культура ця доволі непримхлива. Детально зупинятися на агротехніці вирощування баштанних культур не буду тому, що цю інформацію можна отримати з безлічі джерел. Крім того, кожен городник напрацював ту технологію, яка його в цілому влаштовує. Розповім про кілька моментів, які принципово важливі при вирощуванні кавуна, сподіваюсь, ця інформація стане в пригоді тим, хто з різних причин ще не пробував на своїй ділянці займатися баштанництвом та для тих, хто не зовсім задоволений своїми результатами.

ОТЖЕ, спочатку про землю. Кавуни чудово ростуть на будь-яких ґрунтах (супіщаний, звісно, краще), але не обов’язково лише на піску потрібно їх вирощувати, кавуни ростуть доволі непогано й на бідних неудобрених ґрунтах, їм для гарного розвитку потрібно не скільки плодючість землі, як гарний обробіток ґрунту – це одна із складових гарного врожаю. Без зрошення кавуни теж непогано себе почувають, адже завдяки могутній кореневій системі здатні забезпечувати себе водою й поживними речовинами з глибинних шарів землі. Також часто побутує така думка, що кавуни в нас не ростуть тому, що літо, мовляв, таке спекотне, що без поливу кавуни просто «горять» на сонці. Одним словом, погода перешкоджає. Насправді такі кліматичні умови, що складаються останнім часом є майже ідеальним для вирощування баштанних культур. Адже чим спекотніше, тим солодшими будуть плоди. Тут справа в іншому - при такій гарячій весні, коли літо приходить в квітні-травні у кавунів зсуваються строки дозрівання, вони достигають швидше й, звісно, не в змозі реалізувати свій потенціал, тобто не набирають вагу, притаманну даному сорту. Оце, дійсно, не дуже приємний момент. А «горять» кавуни не від сонця, а від хвороб, тому що теплі зими й жарке літо сприятливо діють на різних збудників захворювань й схоже, що в майбутньому доведеться масово обробляти посіви від хвороб. Крім того, недотримання сівозміни теж призводить до загибелі рослин. Кавуни взагалі найкраще ростуть на цілинних землях, вважаю, що зараз їх достатньо – стільки покинутих забур’янених городів, а на таких наділах можливо вирощувати кавуни два роки підряд на одному місці. Коли землі обмаль для створення повноцінної сівозміни, можна вирощувати кавуни на меншій площі, ніж в попередньому році. Такий прийом дозволяє зменшити шкідливість від вимушеного розміщення баштану на одному й тому ж місці. Ще однією помилкою (й до того ж, мабуть, найбільш розповсюдженою) є недотримання схеми розміщення рослин. Бажано, щоб на сотку городу припадало не більше 50 рослин й лише для ранніх сортів допускається збільшення до 70-90 рослин на сотку. Зазвичай висівають за схемою 140х70 см, але ця схема добра для ранніх сортів. А взагалі науковими експериментами доведено, що оптимальна схема розміщення є 280 см міжряддя і 70 см в рядку між рослинами. Я вирощував 210х90 см, хоча можна, звісно, й інші способи розміщення використовувати, особливо якщо у вас все виходить.
Оце й всі секрети, просте дотримання яких дозволить отримати врожай баштанних культур. Говорять, що половина успіху - це правильний добір сорту. Не буду з цим сперечатися. Але, що саме вибирати: сорт чи гібрид – все залежить лише від вас і ваших можливостей та вподобань.
Якщо ми ведемо розмову про сорти, то слід більш детально розглянути сорт, що мені подобається. Солодкий Сибіряк – сорт ранньостиглий за строком достигання. Плоди овально-видовжені темно-зеленого кольору з жовто-оранжевою м’якоттю, дуже солодкою на смак. Цього року деякі плоди цього сорту були аж занадто солодкі. Та й в назві сорту не випадково звучить солодкий, а вже потім Сибіряк. А от Сибіряк, на мою думку, з тієї причини, що сорт є досить стійким до несприятливих погодних умов, а також до проявів різних захворювань. Плоди не печуться на сонці й не розтріскуються при надлишку вологи в ґрунті, а також при перезріванні. Цілком можливо, що сорт може бути й холодостійким, я його на цей предмет не перевіряв так, як висіваю насіння доволі пізно, по тій простій причині, що кавун - теплолюбна культура, а отже, потребує для росту й розвитку певних температур, тому я висіваю насіння в травні десь числа 10-12 – це доволі пізно, адже земля вже настільки пересихає, що стає, як порох, тому, звісно, насіння я замочую й висіваю в политі водою лунки, сходи з’являються дуже швидко, й мені не потрібно хвилюватись: зійде чи попріє насіння при ранній сівбі.
Так що, як ми бачимо, переваг у сорту багато, головні - високі смакові якості та витривалість до хвороб і погодних «сюрпризів». Але все ж краще не сто раз почути, а раз побачити, а ще краще спробувати, тож кожному з читачів «Сільських новин», хто побажає спробувати вирощувати цей цікавий сорт, я безкоштовно надішлю невелику кількість насіння сорту Солодкий Сибіряк для подальшого розмноження. Для отримання насіння надсилайте, будь ласка, підписаний конверт зі своєю адресою.
Бажаю вам щедрих врожаїв!
Моя адреса: вул. Садова, 100, селище Покровське, Дніпропетровська область, 53600.

Євген ЧЕМЕРИС.