Поточний № 28 (1266)

22.07.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Сорочинська арт-мозаїка


26.08.2011

Ярмарковий дивосвіт

Сонячної п‘ятниці, на Яблучний Спас, у день Преображення Господнього «чартерним» рейсом, організованим мистецькою агенцією «Арт-Вертеп», ми прибули зі сaтолиці Придніпров‘я до ярмаркової столиці України – Великих Сорочинців. І хоч уже йшов четвертий день ярмарку, на великому полі неподалік села ніде було яблуку впасти. Хоча наш біленький мікроавтобус зміг таки зручненько примоститися серед тисяч авто з українськими та зарубіжними номерними знаками.
Ми знали, що на головній сцені якраз почалося свято Спаса з традиційним пригощанням ярмаркуючих освяченою смакотою та за участю гоголівських персонажів, як-то Хівря, Черевик, Афанасій Іванович… Проте поспішати «не поспішали». Було над усе цікаво поспілкуватися зі строкатим ярмарковим людом – тими, хто сюди приїхав щось продати-купити, та надто тими, котрі вмілими руками створили дивну красу, що оточувала нас зусібіч.
Але що цікаво. Біля ятки з прохолодними напоями нам найпершими стрілися земляки – троє чоловіків з дніпропетровського села Новопідкряж (Царичанський район). Приїхали ярмарок подивитись, себе показати та й просто розвіятись від насущних дум. Щоправда, по секрету зізналися, дружини їх дещо втомили своїми нескінченними походами по торгових рядах, отож «втекли», аби піддати сил «натоптаним» ногам кухлем-другим холодного пива.
- Мабуть, ваші жінки при грошах – раз із тих рядів не вилазять? - жартома питаємо.
- Їм так здається, - каже один. – Дорого – не докупишся. Хоча діткам гарні вишиванки придивилися.
- Не китайські хоч?
- Та що ви? Добрі гривні правлять, та не жалко, наші – народні…
«Наше народне» - це мозаїчно багате вигадливістю, дивовижною творчістю та вправним виконанням, передане сучасним майстрам аж із глибин віків - від діда-прадіда, можна по-справжньому оцінити саме тут, на Сорочинському ярмарку.
Через хвильку наближаємось до русявої жінки у національному вбранні, що вправно над чимось мудрує голкою. Олена Саєшникова з Черкас. Привезла вишиванки, які робить зі своєю мамою в особливому авторському стилі. Це своєрідні вишиті картини, зі штрихами вправного пензля. Дуже нагадують комп‘ютерні ілюстрації у суперпопулярному нині вимірі 3D.

Поруч нашу увагу привертають ювелірної майстерності вироби із соломи. Знайомимось. Разом із сином Станіславом Любов Литовченко (до речі, родичка відомому футболістові Геннадію Литовченку по чоловікові) привезла свої ніжні прикраси з Дніпродзержинська.
- Як таке взагалі можна сплести? – питаємо.
- Терпіння і труд, - каже Любов. – Наші сусіди по дачі спочатку мали нас ледь не за божевільних. У них помідори та огірки, а у нас жито росте. На соломку для плетіння тобто. Тепер теж милуються. Навчаю також діток цій справі у своїй студії.
А ось Леонід Касьянов із Полтави плете корзини та брилі. Теж заняття не з простих. Настрій Леонід, щоправда, має не вельми святковий.
- Цьогоріч організатори ярмарку значно підняли комірне за торгове місце. Найнеобхідніші витрати не окупиш. Якщо й далі так буде, то зміліє Сорочинський на вироби народних умільців.
Справді, чимало людей торгує за межами ярмаркової площі. Їм потрібен якийсь окремий ряд, павільйон за доступними цінами на свій розпродаж. Напевно, організатори Сорочинського цим не переймаються, бо ярмарок усе одно забитий бажаючими крамувати чи навіть виставити на оглядини прибулого загалу свої творчі знахідки-набутки.
Розмаїття та велелюддя ярмарку просто вражає. Неможливо все побачити, а побачене переповісти. У всіх діючих зонах місця зайняті: чи це декоративно-прикладне мистецтво, чи то товари широкого вжитку, чи промисловий та аграрний сектор, - не протовпитися.

Ярмаркові дійства пульсують, вирують без зупину – на Сорочинський площі, на головній, малій та новій сценах, в етнографічній садибі Хіврі, панській хаті, на презентаційно-розважальному майданчику «Млин», гетьманському монетному дворі, дитячому майданчику «Сорочинська казка». Танці, співи, гумор – що кому до вподоби!
Годі перелічити назви більше 80 фольклорних, естрадних та інших колективів практично з усіх областей України, що приїхали порадувати ярмаркуючих своїми виступами. А ось відкривати фестиваль народної творчості випало шановним гостям - українському хору м. Едмонтон та гурту «Розмай» (Канада), танцювальному ансамблю «Азербайджан», народному вокальному ансамблю «Барвінок» (Башкортостан, Росія).
Радощами та веселощами наповнилися і театралізовані постановки – «Сорочинське весілля», «Козацькі розваги», фестиваль «Спілкуємось разом з Гоголем».
Уперше на ярмарку відбулося «Свято полтавської галушки», а під смачні горщечки з пухкою та смачною стравою - виступ кінно-акробатичного театру «КОШ» із селища Глеваха, що на Київщині.
Ну і нарешті, бо уперше, - «Свято сала»: національний продукт на Національному ярмарку!

Історичний культпохід

Ярмарок не можна відділити від Великих Сорочинців, як і навпаки. Це два джерела, злиті історією в одне. Тому, минаючи плетені тини з глечиками та чепурні обійстя сорочинців із багряними чорнобривцями та декоративними соняхами, ми попрямували найближчою вулицею до центру села. На головній площі постає пам‘ятник Миколі Васильовичу Гоголю (1911 р.), який зробив Великі Сорочинці знаменитим на весь світ. Трішки далі – літературно-меморіальний музей письменника, що буквально потопає в чорнобривцях та зеленій хвої. На жаль, нам дещо не поталанило – основні раритети музею нині знаходяться на реставрації.
Вінчає центр села величезна Спасо-Преображенська церква. Побіля неї - пам‘ятник гетьману Лівобережної України, уродженцю Великих Сорочинців Данилу Апостолу. Мужній одноокий гетьман (таким він був за життя) побудував цю церкву у 1732-1734 роках. Тут же і похований, а також його дружина та родина. Храм розташований поруч із річкою Псел, на місці родового маєтку Данила Апостола, як усипальниця. У Свято-Преображенській церкві зберігся унікальний (аналогів годі й знати) дерев‘яний різьблений іконостас (113 ікон, 17 метрів заввишки, 22 – завширшки). Оздоблення виконано з липи й позолочено.
Тож Великі Сорочинці знані не тільки завдяки ярмарку, але й своїми славними земляками. Крім Миколи Гоголя та Данила Апостола, це кобзар Михайло Кравченко, письменники Володимир Самійленко та Олесь Донченко, поет Петро Тенянко, мікробіолог Гнат Ручко. Саме тут розміщується багатий на експонати Миргородський історико-краєзнавчий музей.
І насамкінець трішки потішного. Ярмарок та Великі Сорочинці щороку відвідують делегації як з близького, так і далекого зарубіжжя. Нам нагодилася група з Польщі, що весело гомоніла на близькій, загалом зрозумілій мові. Так ось біля готелю «Хутірець Гоголя», стилізованого під старовину, це стало ще виразнішим. Якихось двох здоровенних поляків гнала з глиняної, перекритої соломою корчми розгнівана мініатюрна панянка з криком, де чітко ловилось знайоме слово «п‘яниці». Відомо ж, що власником Сорочинців у середині сімнадцятого століття був державний діяч Речі Посполитої Ярема Вишневецький, хоч і мав національність українця. Можливо, тих двох громадян сусідньої Польщі привів на сорочинську землю саме дух фундатора їхньої держави, хоча вони чомусь невдачливо сплутали його із запахом української горілки.
Дух історії, сьогодення, краса та аромат Припсілля, барвистий ярмарок – усе це ще довго кликатиме цікавий і жвавий люд з усіх кінців землі!

Ярмаркову мозаїку складали Ольга ТРУБЧИНІНА та Микола ШАРИЙ.
Полтавська область.

На знімках: Свято-Преображенська церква.
Любов Литовченко: «Такі солом‘яні прикраси перетворять на королеву
краси будь-яку жінку».
Журналіст Ольга Трубчиніна та художник Володимир Кравченко, шкільний учитель 
з Кривого Рогу.
Співочі жіночки з райцентру Куйбишеве, що на Запоріжжі, втомлені, але щасливі йдуть з ярмарку на відпочинок.

Мистецький «Арт-Вертеп»
Дніпропетровськ відомий в Україні як великий промисловий центр, однак його мешканці попри всі стереотипи – культурні, освічені, духовно розвинуті люди, багато з яких, незважаючи на специфіку регіону, де вони проживають, спілкуються українською, шанують одвічні національні традиції та цікавляться сучасною культурою і мистецтвом. Саме такі люди рівно 10 років тому організували осередок, який об’єднує інтереси талановитих і творчих особистостей. У Дніпропетровську та поза його межами про мистецьку агенцію «Арт-Вертеп» так чи інакше чули всі представники амбіційної, зацікавленої в мистецькому пошукові молоді.
«Арт-Вертеп» був заснований у 2001 році. А почалося все з бажання організатора агенції показати творчість неординарних друзів, котрі створювали неповторні вірші, музику, картини тощо. Першим рішучим кроком стало створення сайту в Інтернет-мережі (artvertep.com). Веб-сторінка поступово набувала популярності: спочатку з’явилася Інтернет-крамниця, далі - всеукраїнська афіша, галереї, медіапатронат найцікавіших культурних подій тощо. А в результаті artvertep.com досяг вражаючих результатів, адже на сьогодні це найбільший культурно-мистецький портал України!
Пізніше почалося поступове створення мистецької агенції. В одному з українських друкованих видань у розповіді про діяльність «Арт-вертепу» так згадується книжкова крамниця «Білокнижник»: «Розташований у підвалі старовинного будинку на Червоній площі, «Білокнижник» уже кілька років є культовим місцем для україномовної громади Дніпропетровська. Тут розташована мистецька агенція «Арт-Вертеп», яка поєднує в собі читацький клуб, художню галерею й музичну тусовку, хоча, у той же час вона є комерційним підприємством».
Одним із ключових напрямків діяльності мистецької агенції є організація культурних заходів. Директор агенції Тимофій Хом’як (на знімку) коментує:
- За час існування «Арт-Вертепу» було організовано мистецьких акцій тільки в Дніпропетровську величезна кількість. Нас часто питають: хто спонсор? Відповідаю - ми виступаємо як продюсери або творці культурно-мистецького продукту. Це наша основна робота. Але є і робота зі спонсорами, заробляємо на напрямах, дотичних до мистецтва - це й організація корпоративних вечірок, і рекламні акції, і навіть вибори. А чому б і ні?
Дійсно, чому б і ні, коли просувати неформальні ідеї в маси виявилося набагато простіше, ніж навіть могли собі уявити керівники агенції! З великим ентузіазмом творчі особистості з усієї країни стали долучатися до урочистих подій: святкувань національних свят, незвичайних диско-паті, фестивалів, ярмарків народних майстрів, туристичних подорожей, семінарів, лекцій тощо.
Тож невипадково саме «Арт-Вертепівці» організували поїздки на славетний Сорочинський ярмарок, комфортно і з вітерцем усі охочі проїхалися до відомого на весь світ села, придбали необхідні для господарства товари й красно подякували організаторам туру за можливість без зайвого клопоту потрапити в потрібне місце у бажаний час.