Поточний № 40 (1227)

16.10.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Спасенний вечір


20.11.2015

З музично-просвітницькою програмою завітала до Дніпропетровська неповторна співачка Ніна Матвієнко.

У супроводі оркестру старовинних музичних інструментів співоча душа Ніночки повернула глядачів до історії українського пісенного бароко, розвиток якого в Україні припадає на другу половину ХVІІ століття. Дві години у залі палацу «Шинник» звучав чистий, як струмок джерельної води, голос Ніни Матвієнко, наповнений душевними переживаннями, які несуть нам стародавні українські пісні. Вони виконувались під акомпанемент флейти, лютні (до речі, цей подібний до кобзи старовинний музичний інструмент із 5-7 струнами та загнутим назад грифом відомий був як в Україні, так і у країнах Західної Європи, що говорить про значні культурні зв’язки з Європою та високий рівень музичного мистецтва України того часу). Поперемінно на трьох інструментах грав один із оркестрантів самобутнього тріо давньої музики під керуванням Костянтина Чечені – Олекса Кабанов. Під його перстами однаково гарно звучали і басо́ля — український народний смичковий чотириструнний інструмент, що за структурою і розмірами нагадує віолончель), і шотландська волинка, і пищало, ну і, звичайно, бубон.

У неповторному виконанні Ніни Матвієнко багато старовинних пісень, як-то: «Ой горе тій чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі» - історична алегорична пісня, яка, на думку дослідників, належить нашому славному гетьману Івану Мазепі, який сам складав пісні, гарно співав і грав на бандурі, а також пісні Григорія Сковороди «Всякому місту звичай й права», «Ой ти птичко, жовтобоко», і напрочуд актуальна своїм змістом пісня «Ах, Українонько, лиха годинонька тепер твоя» були зустрінуті бурхливими оплесками і вигуками «браво!». Впродовж всього концерту на сцену несли квіти талановитій виконавиці. Один із букетів, який являв собою поєднання жовтих і синіх квітів, надзвичайно схвилював співачку.

«Жовто-блакитні знамена затріпотіли знов, пригадуєте, - спитала і схвильовано додала: - І куди ж вони поклали жовтий? Символ сонця вниз поклали, тому і земля тепер сохне, вигоряють наші річки. От убогі духом!» - сказала і замовкла, а ви думайте.

Від надзвичайно теплої атмосфери, створеної співачкою і талановитим оркестром музик, не відчувалось навіть холоду неопалюваної зали, де проходив концерт. Ніна Матвієнко не тільки співала, а наприкінці не стерпіла і так легко невимушено пустилась у жвавий український танок.

Співачка подарувала всім глядачам спасенний вечір, який повертає нас у наше минуле, у той світ, де жила і творила невмируще мистецтво співоча українська душа.

Але глядачі не захотіли відпускати співачку без улюбленого «Скрипаля». І тоді разом з усім залом Ніна Матвієнко виконала ще декілька пісень, які так припали до душі кожному українцю.

Світлана ГУДЕНКО.