Поточний № 44 (1282)

13.11.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

«Сто тисяч»: підґрунтя для роздумів


06.12.2017

На сцені Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка відбулася прем’єра комедії 
«Сто тисяч» І. Карпенка-Карого. Режисер – народна артистка України Лідія Кушкова. Сюжет  відомий кожному школяру: заздрісний, жадібний та здичавілий від власного багатства заможний селянин Герасим Калитка хоче придбати якомога більше землі. Для цього  потрібні гроші.  Герасим Калитка вирішує купити грошові купюри у фальшивомонетника. Та стається жахлива оказія: замість банкнот шахрай підсунув Калитці звичайнісінький папір.
Визначивши жанр вистави як сатиричну комедію, режисер, одначе, не висміює Герасима Калитку, якого майстерно зіграв Володимир Носко. У трактуванні шевченківської трупи публіка бачить працьовитого чоловіка, який, при усіх негативних рисах характеру, дбає про добробут родини. Так, треба багато працювати, треба заробляти гроші, треба робити людям добро, ділитися шматком хліба, треба  боротися за свою гідність та кохання.  У багатьох мізансценах зроблені смислові акценти на тому, що людина праці заслуговує на велику повагу. Такими є  дружина Герасима –  Параска, для якої злагода у родині – найголовніше (заслужений працівник культури України Марина Проценко); поривчастий та рішучий у своїх  вчинках  Роман (Олексій Таран); віддана нелегкій праці та мрії про жіноче щастя Мотря (Олена Завгородня); мудрий, дотепний  і міркуючий  про фінансове забезпечення своєї родини Савка (народний артист України Григорій Маслюк), нещасний робітник Клим (Максим Подорожний).
Разом із тим, комедія «Сто тисяч» у трактуванні шевченківців має конкретні ознаки попередження про кримінальне зло, яке уособлює Невідомий (заслужений артист України Віктор Гунькін). Актор створив переконливий образ хитрющого пройдисвіта, який розуміється на психології співрозмовника та бажанні людини отримати гроші. Мимоволі можна провести паралелі із сучасністю: «фінансові піраміди», гучні  афери деяких банків, вуличні «лохотрони», мобільні SMS про несподівані грошові виграші. Тож, класика ХІХ століття є підґрунтям для роздумів та перестрахувань для наших співвітчизників: будьте пильними у побуті, не довіряйте підозрілим персонам. І коли безхатченко та безнадійний романтик Бонавентура (заслужений артист України Валерій Мойсеєнко) рятує життя Герасиму Калитці, стверджується думка про те, що усі ми маємо залишатися перш за все людьми і допомагати один другому у скрутному становищі. 
Вистава насичена українськими піснями, мелодіями, танцями. А які ж українці без музики? Навіть тоді, коли втрачають гроші… Душа українця все одно співає!
Андрій ТУЛЯНЦЕВ,
кандидат мистецтвознавства.