У деяких місцевостях це свято ще має назву Зимобор або Громниця. Залишились вони ще з тих часів, коли на Стрітення вшановували Громницю-Перуницю, небесну богиню, втілення блискавки.

За переказами, це єдиний день взимку, коли можна почути грім та побачити блискавку. З дня Перуниці слов’яни починали закликати весну. Це свято дарувало надію дожити до теплого сонечка, до першої весняної грози, коли Перуниця золотим списом-блискавкою впаде на землю.

Християни східного обряду відзначають Стрітення як пам’ять про те, що Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження.

Селяни цього дня намагаються не працювати, а стежити за погодою, бо «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися». Вважалося, якою погода буде надвечір, такою ж вона буде і до початку березня.

Важливу роль відігравала й «стрітенська» вода. Вона мала ті ж властивості, що і йорданська. За потреби нею натирали на тілі хворі місця, давали пити від хвороб, викликаних «поганим оком».

Напровесні, виганяючи худобу в поле, скроплювали її цією ж водою, а пасічники використовували її для бджіл і вуликів, щоб не заїдали чужі комахи та не нападав «гнилець» – небезпечна інфекційна хвороба.