– Субмукозні вузли (міоми) – це доброякісні утворення, які локалізуються у підслизовому шарі і частково виступають у порожнину матки. 

Є 4 типи субмукозних міом: нульовий – коли міома на ніжці і тільки у слизовому шарі, як правило, невеличка; перший тип – міома частково розміщена у підслизовому і м’язовому шарі; другий тип – більша частина міоми у м’язовому шарі; третій тип – коли відсутня м’язова тканина між вузлом і слизовим шаром.

Субмукозні міоми становлять 12–25% від всіх гінекологічних захворювань, тобто практично кожна четверта жінка, яка прийшла у гінекологічне відділення зі скаргами, має субмукозні міоми. До речі, 20–30% субмукозних міом діагностують у молодому віці.

– Причиною утворення субмукозних вузлів є насамперед гормональні порушення, а саме підвищення рівня естрадіолу. Як правило, утворення і ріст всіх пухлин супроводжує естрадіоловий підйом, тобто підвищення рівня і надлишок естрогенів.

Щодо естрогенів, то їхнє депо міститься у жировій тканині. Тому будь-який різкий набір зайвої ваги може спровокувати розвиток пухлинних процесів.

Третя причина розвитку субмукозних вузлів – це запальні захворювання: неправильно, нераціонально, невчасно проліковані або недоліковані. Причиною також можуть бути будь-які механічні ушкодження ендометрія (аборти, вишкрібання тощо).

Важливу роль відіграє генетична схильність, хронічні стреси, відсутність вагітності до 30 років та грудного вигодовування.

Сприяти утворенню субмукозних вузлів може прийом неправильно призначених оральних  контрацептивів або їх неправильне застосування. Більшість населення думає, що основне завдання контрацептивів – не допустити вагітність. Але насправді контрацептиви мають також додаткову, лікувальну дію, а тому їх у жодному разі не можна приймати без призначення лікаря.  

Ще один фактор, який підвищує ризик, – гіпертонія: вона може провокувати утвореня субмукозних вузлів.

Ще один провокатор – щитоподібна залоза. Вона відіграє неабияку роль у регуляції менструального циклу. Тому якщо є захворювання щитоподібної залози, гормональні порушення, будь-які аутоімунні процеси – усе це може спровокувати утворення субмукозних міом.

– Першим дзвіночком є порушення менструального циклу, наприклад, кров’янисті виділення до, після або всередині менструального циклу, рясна менструація, а також рясна менструація, яка закінчується кровотечею, вкорочення менструального циклу.  

Внаслідок збільшення виділень під час менструації знижується рівень гемоглобіну, розвивається анемія, тож з’являються супутні симптоми: загальна слабкість, головокружіння, запаморочення, блідість шкірних покровів.

До симптомів також відносять біль внизу живота, біль під час статевого акту, здуття або збільшення живота, порушення сечопуску та стільця. Наслідком субмукозної міоми може бути непліддя. На пізніх стадіях – різкий підйом температури тіла, різкі болі внизу живота.

– Під час огляду на гінекологічному кріслі, за умови, що вузол вже великий,  лікар може помітити зміни розміру матки. Якщо вузол маленький і не дає явних симптомів, метод діагностики, який дозволяє його виявити, – це УЗД, трансвагінальне або трансабдомінальне, КТ та МРТ.

– Залежно від виду субмукоїної міоми, місця її розташування, розміру, на якій ніжці вона розміщена (тонкій чи товстій, кількості судин у ній тощо) та інших факторів лікарі вирішують, як саме видалятимуть вузол. 

Видалення може відбуватися гістероскопічно, коли спеціальним приладом (гістероскопом), який оснащений відеокамерою, проникають через піхву та шийку у порожнину матки і забирають вузол, знищуючи судинну ніжку, яка його живила, та ложе, де він ріс. Гістероскопічно видаляється більшість субмукозних вузлів.

Другий метод – лапароскопія, що передбачає проникнення в порожнину матки через живіт. До цього методу вдаються, коли вузли великі або їхнє розташування не дозволяє їх видалити гістероскопічно. 

Варто наголосити, що для одужання механічного видалення субмукозного вузла недостатньо. Це тільки початок лікування! Треба усунути фактори, які призвели до його утворення. А саме: відкоригувати гормональний фон, стабілізувати стан жінки. Інакше захворювання з’явиться знову. 

Після видалення субмукозних вузлів гормональна терапія триває ще мінімум три місяці. У більшості випадків жінкам з лікувальною метою призначають контрацептиви, а їх призначають щонайменше на три-шість місяців.

– Так, є консервативне лікування, зокрема, гормональна терапія. При дуже малих розмірах та абсолютній відсутності симптомів, якщо найближчим часом жінка не планує вагітність або з певних причин вона хоче відкласти операцію, у такому разі призначають гормональну терапію. Вона призупиняє ріст вузла на певний період часу.

Ще один спосіб лікування – емболізація маткових артерій. Це перекривання маткових артерій шляхом введення речовини, яка склеює основні судини матки. Внаслідок цього міомі бракує живлення, тож вона припиняє рости, а з часом муміфікується. 

Слід зауважити, що до емболізації вдаються тільки у разі малого розміру міоми. 

Якщо вузол великий, і він перестає харчуватися, починається некроз, тобто вузол починає відмирати і гнити всередині матки. Це викликає різкі болі, підвищення температури і становить ризик для життя пацієнта. У такому разі треба швидко реагувати і видаляти вузол.

Ще одна критична ситуація – зрив вузла з ніжки. При цьому жінка відчуває переймоподібні болі, адже розкривається шийка матки і жінка фактично народжує вузол. Це називається народженням субмукозного вузла. Найгіршим ускладненням цього стану може бути кровотеча, тому що вузол відривається з ніжки, яка має судини.  

– Ні, це неможливо. Річ у тому, що субмукозні вузли розміщуються там, де розвивається і вагітність. Окрім того, вузол живиться не тільки кров’ю, а й гормонами. І навіть якщо якимось дивом настане вагітність, вузол буде постійно обкрадати ембріон, йому бракуватиме кровопостачання, гормонів тощо. Тому можна сказати, що вагітність можлива, а виношування – ні.

– Для профілактики утворення субмукозних вузлів треба відмовитися від абортів, утриматися від хірургічних втручань та будь-якої травматизації ендометрія, намагатися вперше завагітніти у віці до 30 років. І обов’язково хоча б раз на рік проходити повний огляд у гінеколога.