Велелюдне зібрання «угодних Богові людей», як здавна величають бджолярів, пройшло минулої суботи в Дніпропетровському державному аграрно-економічному університеті. Зі всіх країв Дніпропетровщини прибули молоді й уквітчані сивиною представники цієї вже більш помітної професії, щоб посилити лави Спілки пасічників України та за допомогою науковців, юристів, ветеринарів зробити майбутнє галузі більш прогнозованим. Науково-практична конференція «Стан та перспективи розведення бджіл української степової породи в Дніпропетровській області» вперше в історії краю зібрала під одним дахом кілька сотень людей, у яких захоплення і професія співпадають.

Неабияк таки постаралися і організатори конференції – запросили виробників бджолиного реманенту з різних областей України, які пропонували пасічникам найкращі українські зразки вуликів, тари, ліків, захисного одягу тощо. Із самого ранку на виставці-ярмарку лунали зацікавлені питання та фахові пояснення. З надіями почути відповіді на наболіле прибули на свято пасічники, зокрема постійний автор «Сільських новин» Андрій Дрофа з Петриківки:

– Займаюся бджолами 25 років, велике захоплення ними допомогло написати книгу «Бджола – комаха Божа». На ярмарку радують ціни: вощина по 145 гривень, а у нас – 180, мерва по сорок, вдома - десять. Такий масштабний захід проводиться вперше. У Дніпропетровщині лише потужна Спілка пасічників вирішить безліч питань. Наша галузь поставлена під величезну загрозу, вже цей сезон буде особливо скрутним – нещадно випилюється акація на дрова, скрізь самі пеньки… Ми садили її, робили снігозатримування, а спритні ділки використовують момент, продають тепер у Петриківці на базарі. Радсело, Шульгівка – випилюють все по-чорному…

Дуже дивує, що ледь діючий уряд навіть «на фініші» своєї праці ніяк не втямить згубності надвисоких тарифів на енергоносії і для людей, і для живої природи. Оголошеннями про продаж дрів цілими машинами рясніють паркани, місцева преса й Інтернет, йде відкрита торгівля на базарах… Нещадна атака на акацію суттєво знижує потенційний медозбір з неї і здорожчує акацієвий мед, «підрізає» крила українській економіці на світовому ринку. Чи розуміє влада кримінальну суть цих дій?

Менше духмяних кетягів зацвіте і у Царичанському районі, де ще з осені в лісах біля Орелі й на сохнучій третій рік Калитві дзвеніли пилки. Таке було навіть у лісах, підконтрольних Царичанському лісництву. Його директор Ярослав Манько пояснив ці факти «висновками Харківського національного університету біоресурсів і природокористування про хвороби акації, її висихання та дозволом Мінлісгоспу України на суцільну чи часткову вирубку акаційових насаджень». А у Петриківці відомий факт, коли Центру народного мистецтва «Петриківка» згаданий директор власноручно доставив позаторік автомобіль дрів акації, «забувши» при цьому виписати необхідні документи… Так і не дочекалися художники обіцяного.

Словом, відновлену Спілку пасічників Дніпропетровщини дійсно чекає величезна робота в цьому напрямку. Розширює проблеми Микола Плахотніченко з Новокайдацького району обласного центру:

- Зникає тваринництво і супутні медоноси – люцерна, люпин, конюшина, немає гречки, є лише ріпак та сонях… Гербіциди застосовуються на полях без усякої міри, а це шкода бджолі і людині. За кордоном аграрії добре розуміють вигоди перехресного запилення сільгоспкультур і платять пасічникам за привезені бджолосім’ї, а в нас і з цим проблеми.

- При обробітку ріпака треба застосовувати нетоксичні препарати, - каже Вадим Явтушенко з П’ятихатського району, – і завжди попереджувати бджолярів. Немає єдиного регулятора ринку збуту меду, на пасічниках наживаються різноманітні перекупники. У Сполучених Штатах є Департамент галузі бджолярства, а ми вивели Україну вже на почесне третє місце в світі з виробництва меду, а нічого подібного не існує.

На всіх цих основних проблемах пасічницької галузі ставилися акценти і на пленарній частині конференції, були намічені і конкретні плани дій. Нещодавно обраний президент Спілки пасічників України Володимир Стретович підкреслив:

- Наприкінці лютого Спілка затвердила новий Статут, а 14 травня у Києві відбудеться всеукраїнський з’їзд бджолярів. Ми маємо об’єднатися, щоб з’ясувати щонайперше – скільки нас, яку кількість бджолосімей маємо. І тоді цією потугою ставитимемо уряду конкретні завдання. У 2014 році за кордон продано 36 тисяч тонн українського меду, минулого року ще більше. Тому цьогорічна квота в 5 тисяч тонн є мізерною. Завдання Спілки – зробити життя українського пасічника легшим. Плануємо:

1) різко збільшити вирощування племінних маток, Мінагрополітики відновити селекцію української степової породи бджіл та «карпатки»;

2) експорт меду за кордон здійснює 51 організація, і лише три з них – проблемні через поставку неякісного меду до Чехії;

3) кочівлю пасік має організовувати Спілка, існуючий хаос треба припинити;

4) У Житомирщині вирубують липи, у Дніпропетровщині – акацію, скрізь ясени, клени тощо. Необхідний закон про збереження дерев-медоносів;

5) зменшити розорюваність ґрунтів;

6) розробити і домогтися ухвалення нової редакції закону про бджільництво.

Ситуацію в Дніпропетровщині детально окреслив голова Спілки пасічників області Сергій Староконь. Зокрема він подякував бджолярам Криничанського, Магдалинівського та Солонянського районів, які поєднали свої сили в Спілці. А зразковою назвав працю «Гільдії пасічників Криворіжжя», більше зусиль треба докласти в Новомосковському, Павлоградському та деяких інших районах. Про нові тарифи на ветеринарні послуги, запроваджені Кабміном з 10 березня 2016 року, розповів начальник головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області Олександр Назарець. Вони виросли на третину – ветеринарний паспорт пасіки коштує тепер біля 60 гривень, дослідження бджолородини на вароатоз - 18 гривень, на гнилець – 170 тощо. Чимало цікавого про хвороби бджіл та методи лікування повідомив присутнім перший віце-президент Спілки Петро Дяченко. Вельми пізнавальним був і виступ головного редактора журналу «Бджолярський круг» Василя Соломки:

- Радує, що більшає допитливої, думаючої молоді в наших рядах. Вона швидше освоює нові промислові та безвощинні технології, виробництво більш вартісного і поживнішого брускового меду, пилку, маточного молочка тощо. Разом з цим в Україні потрібна активна пропаганда професії пасічника, щоб сільські діти починали готуватися до неї ще зі шкільних років, тоді швидше прийдуть успіхи. Це нелегкий, але приємний хліб.

А головний технолог «Бджолоагросервісу» Лідія Сіменко наголосила, що через прохолодну весняну погоду зимівля бджіл ще не закінчилася. Надалі пасічникам Придніпров’я важливо застосовувати племінних маток української степової породи, причому перші плідні матки, доступні загалу області, будуть вже в середині травня.

Не менш пізнавальною була і розповідь невропатолога Дмитра Сенішина з Вінничини, одного з перших діючих лікарів народної медицини, який лікує людей виключно за допомогою бджіл:

- Апітерапія в Україні робить лише перші кроки, а піонерам завжди випадає безліч проблем. Та мною особисто з 2012 року і двома десятками українських колег вже накопичені позитивні результати при лікуванні багатьох хвороб бджоловжаленнями, сном на вуликах, постійним вживанням продуктів бджільництва, медовими масажами. Досліджуємо нейрофізіологічні аспекти впливу апітоксину (бджолиної отрути) та продуктів бджільництва на організм людини. Встановлено, що в радіусі 50 метрів від пасіки паличка Коха, яка викликає туберкульоз, не живе, а в радіусі до 200 метрів не розмножується. З продуктів бджільництва особливу користь має прополіс, адже це разом із живицею смереки єдині природні продукти, до яких за мільйони років не можуть пристосуватися ніякі бактерії. А маточне молочко і досі є загадкою природи, бо продовжує тривалість життя і дає організму омолоджувальний ефект. Більш досліджене трутневе молочко, яке сприяє відновленню стінок шлунку та сприяє активності чоловічих гормонів. Бджола на своїх крилах несе людині здоров’я, і місією пасічника на Землі є допомога цьому лету.

Праця таких відомих подвижників-апітерапевтів, як Дмитро Сенішин, розширює людині погляд на світ і маленьку комаху, яка служить людству мільйони літ. Цікаво, що українські пасічники одностайні в оцінці величезної користі бджоли для всього живого на Землі, вивчають і застосовують вулики різних систем та завзято відстоюють їх.

- До лежаків повертатися вже не будемо, - переконаний досвідчений пасічник Микола Дерун із Селянівки Царичанського району, - це дідівський метод. Майбутнє за корпусними стояковими системами типу «рогатих» вуликів Паливоди, на 10 чи 8 рамок. У них бджоли краще зимують, активніше розвиваються та й різниця в медозборі суттєва.

Дещо іншу думку довелося почути від Олександра Васильовича з Широківського району:

- Звичайні лежаки і надалі вірою й правдою служитимуть пасічникам. На кочівлі я групую вулики по два, потім у той, де молодша матка, збираю увесь критий розплід, далі, відсунувши слабшу сім’ю в сторону, посуваю на спільне місце сильнішу. У ній одразу збирається вся льотна бджола з обох вуликів, тому негайно ставлю фанерну надставку на 20 чи 24 трьохсоті рамки. Такий прийом дозволяє вже на ріпак зібрати могутній «кулак» із 40 чи 48-ма рамками, який інколи давав по 40 кілограмів ріпакового меду. Пізніше взяток доходив і до 15 кілограмів за добу. Від окремих сімей такої продуктивності годі чекати. І надалі утримуватиму сім’ї в лежаках.

Ось така вона, дивна комаха бджола, на різно-єдиній службі в природи і людини. Тож допомагаймо їй і людям, які вміють давати лад цій ще багато в чому загадковій істоті. Благополучне буття наше і майбутніх поколінь в спільному домі – планеті Земля напряму залежить від цієї дійсно Божої комахи…

Григорій МИКОЛАЙЧУК.

На знімках: відомий пасічник Андрій Дрофа з Петриківки на конференції;

є що згадати Олексію Цибульському, Миколі Плахотніченку та Станіславу Сулимі (зліва направо) з Новокайдацького району;

широкий вибір реманенту для пасічників.

Фото Олександра ПЕТРЕНКА.