Поточний № 28 (1266)

22.07.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Свято в «духмяному дивосвіті»


15.12.2011

Позавчора, 13 грудня, вся людність Петриківщини була іменинниками. Двадцять літ тому цього дня з Києва лелекою прилетіла у край довгоочікувана звістка про відновлення Петриківського району. Події передувала величезна робота членів Ініціативної групи за відновлення статусу краю.

У СВЯТКОВО прикрашеному повнісінькому районному будинку культури їх вітали, як справжніх героїв. І всі разом хвилиною мовчання вшанували пам’ять померлих членів Ініціативної групи.
«Петриківко, мій духмяний дивоцвіт,
Голубінь над чистим золотом колосся,
Через терни йшла до волі стільки літ
І настав той світлий день, коли – збулося!»

«Бійцями Ініціативної групи» назвав учасників того народного руху голова Петриківської РДА Володимир Муха. Словами вдячності вітав їх і заступник голови Дніпропетровської ОДА Олександр Любович. Почесними грамотами облдержадміністрації були нагороджені Микола Чирва, Дмитро Коломоєць, Микола Скрипник, Василь Приймак, Микола Швидкий. Олександр Любович також привітав усіх краян і з тим, що Петриківський район цього року посів перше місце в області за обсягами валової продукції. До щирих вітань приєдналися і гості - сусіди з Новомосковська та Царичанки.
Колишній депутат Верховної Ради від Петриківщини, мер Дніпродзержинська Станіслав Сафронов нагадав, що давня ідея по наданню Петриківці, як «візитівці України», статусу історико-культурного центру держави досі не здійснена. А голова «Петриківського земляцтва» професор Костянтин Богомаз пообіцяв, що такий центр обов’язково буде. Але зазначив, що попереду дуже важка робота. У переддень свята земляцтво анонсувало книгу «Петриківський край – історія і сучасність».
Іменинники і гості свята із задоволенням подивилися концерт молодих артистів дніпропетровської консерваторії ім. Глінки. На баяні Сергій Жоров та на акордеоні Костянтин Іванченко творили справжні дива. А Євгенія Черевко полонила зал натхненним виконанням «Пісні про матір» Бориса Олійника. Шкода, що артистичної майстерності такого рівня майже немає на українських телеканалах. Звісно ж, нещодавно ухвалений Верховною Радою Закон про жалюгідні 25 відсотків обов’язкової присутності української музичної продукції в радіотелеефірі ще дужче зачиняє двері таким молодим талантам на всеукраїнську сцену. Прикро, що в Україні досі немає єдиної ініціативної групи з відстоювання власних національних інтересів .
Добре, що вона є в Петриківці. Та бути в ній – великий натхненний труд.
- Якщо згадати, якими зусиллями ініціативники «пробивали» цю ідею, скільки небажаючих навіть слухати її в обох обласних «Білих домах» було! - поділився враженнями колишній депутат Дніпропетровської облради Василь Ткаченко. – А ще ж попереду адмінреформа. Молю Бога, щоб зберігся Петриківський район.
Перший голова Ініціативної групи Микола Швидкий переконаний:
- Ніде більше в житті не знаходжу такої спраглої до правди аудиторії, таких однодумців… Ідея єднала і рухівців, і комуністів у єдиний людський моноліт, перед яким не могло встояти ніщо…
А діючий голова групи Анатолій Лисенко (вона працює, бо досі не виконане розпорядження Дніпропетровської облради 1991 р. про входження до Петриківського району Балівки, Чумаків, Зорі) пригадує:
- Найпершими не побоялися пустити до себе «ініціативників» працівниці Петриківської районної бібліотеки. А погрози від влади їм були… Та заступник завідувачки Софія Приймак не зважала на них – зібралися, каже, наші читачі, обговорюють проблеми колишнього Петриківського району.
Сама ж Софія Семенівна впевнена в тому, що тоді перемогла людська дружба.
Святе слово «перемога» завжди буде жити в цьому благословенному, квітучому навіть взимку завдяки натхненній праці майстрів петриківського розпису краю.

Григорій ДАВИДЕНКО. Дніпропетровська область.