ВЕСНА 2016-го стала неприємним «сюрпризом» для українських водіїв: значна частина автодоріг буквально зникли з-під коліс і лише умовно відповідають своїй назві. Як ось ця ділянка в центрі села Китайгород Царичанського району (на знімку) на автотрасі Дніпропетровськ – Царичанка – Кобеляки - Решетилівка, де автомобілі, щоб подолати практично безперервні ями і вибоїни, ледь рухаються… Вочевидь, на всьому відрізку республіканської дороги Р-52, навіть в добряче «подзьобаному» Решетилівському районі немає такого суцільного «танкодрому». Його можна порівняти лише зі «знаменитою» автотрасою Дніпро – Кривий Ріг, де надзвичайний стан триває давно, ще з часів «проїзду» по ній на дніпропетровський «Олімп» відомої криворізької династії.

- Ніколи такого не було, особливо в центрі села, - розповідає житель Китайгорода Олексій Кривоніс. – Мені 72 роки, зроду такої поганої дороги не бачив. Їжджу скутером, «вісімки» виробляю, щоб ями оминути… «Фури» ледь повзуть, не більше 5-ти кілометрів за годину, а то й менше, гойдаються з боку на бік на вибоїнах… Ще з весни тут така небезпечна ділянка, та чомусь до неї ні в кого не доходять руки.

На думку українських експертів, наші дороги стали економічною проблемою національного рівня. Причому сталося це впродовж останніх років, відколи податок на дороги став стягуватися через акциз на пальне. Сьогодні, зі збільшенням ставки акцизу до 171,5 євро за тисячу літрів бензину, середньостатистичний водій з 10 тисячами кілометрів пробігу авто сплачує за рік на утримання доріг ці євро, або 171,5 х 30 = 5 145 гривень! Це рівно в 100 разів більше колишніх 48 гривень щорічного транспортного збору, які сплачувалися зі звичайних авто ще років сім тому. Якщо взяти до уваги, що в Україні постійно їздять біля 8-ми мільйонів водіїв, то за рік до держбюджету України таким чином потрапляє приблизно 40 мільярдів гривень! Вочевидь, до українських доріг ці велетенські кошти явно не доходять… Чому? Що «мають» насправді шляховики на місцях?

На червневій прес-конференції голова Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області Володимир Гончаров заявив:

- Вперше за останні три роки на ремонт доріг Дніпропетровщини Кабінет Міністрів України виділить 400 мільйонів гривень. Раніше проводився лише ямковий ремонт, або так зване експлуатаційне утримання. Основний напрямок – траса Дніпро – Кривий Ріг, стан якої наробив багато галасу в Україні. Між криворізькою трасою і П’ятихатками заплановано відремонтувати 7 кілометрів розбитої дороги. Ще за Павлоградом, де шляхи зруйновані військовою технікою, буде відновлено 12 кілометрів асфальтового покриття, на це додатково виділяється 35 мільйонів гривень. А коштом обласного бюджету проводиться ремонт окремих вулиць у Кам’янському, Новомосковську, Покрові, Томаківському, Царичанському, Юр’ївському та Павлоградському районах.

Що ж, хоча б з чогось таки треба починати. Окремо про аварійну ділянку республіканського шляху в Китайгороді В. Гончаров не говорив. Та до Царичанського району в травні надійшов лист від нього на колективне квітневе звернення філії Царичанського райавтодору, райдержадміністрації, райради та китайгородської громади. У ній Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області запевняє, що аварійна китайгородська ділянка буде відновлена в травні-червні, всі роботи виконає Дніпропетровський облавтодор. Але лист є, червень добігає кінця, а водії як витрясали печінки та били ходову на китайгородському «танкодромі», так і далі вимушені це робити…

Чому ж нічого не відбувається? На звернення «Сільських новин» з цього приводу в.о. голови Дніпропетровського облавтодору Юрій Картамишев повідомив:

- Сьогодні розпорядником державних бюджетних коштів на ремонт доріг є Служба автомобільних доріг в Дніпропетровській області. А Дніпропетровський облавтодор – підрядна організація, яка бере участь в тендерах з ремонту доріг. 24-го червня буде проводитися тендер на відновлення 70 км дороги на Кривий Ріг, братимемо в ньому участь. У Китайгороді треба робити не ямковий, а капітальний ремонт одного кілометра автотраси, але кошти на це ще не виділені. Якщо Служба автодоріг в Дніпропетровській області зробить це замовлення зараз, то в липні всі роботи будуть завершені.

Чи вистачить у Служби коштів на китайгордську аварійну ділянку, чому вони так довго йдуть до виконавців робіт? Між тим директор Департаменту автодоріг Мінінфраструктури України Роман Хміль нещодавно заявив:

- Погана якість українських доріг пов’язана не стільки зі зловживаннями при проходженні коштів через різні інстанції, а насамперед з хронічним недофінансуванням. На цей рік Мінінфраструктури планує направити на ремонт доріг 14 мільярдів гривень замість 4-х мільярдів, використаних минулого року. Ми плануємо створити спеціальний дорожній фонд, який дасть можливість всі зібрані акцизні кошти витрачати лише на дороги. Якщо ми цей механізм налагодимо, почнемо системно і ритмічно направляти кошти на ремонт шляхів, до нас в 5 разів більше може прийти коштів. Є законопроект про дорожній фонд, який децентралізує грошові потоки і дає кошти на місця. Та Верховна Рада не поспішає ухвалювати нові закони, наш законопроект набрав лише 140 голосів під час голосування в першому читанні.

Так, «робота» українського парламенту після триразового(!) підняття зарплати істотно, чи не в стільки ж разів стала гіршою… Тепер вже Андрій Парубій на посту спікера за прикладом Володимира Гройсмана теж намарне рве серце - звертається до совісті колег, запрошує їх до залу, на робочі місця… Наче вони служать не країні, що веде війну, а якомусь банановому королю… Отакі парадокси. А міг спікер й владу застосувати – поставити до парламентського табелю «П», тобто прогул, як ставлять його звичайним українцям, і звільнити хоча б одного неробу. Лише це допоможе! Дехто говорить про політичну відповідальність парламентарів… Але ж насправді її теж немає, бо в основному депутати представлять не партії, а політпроекти. Сьогодні був один «фронт», наприклад, який «провалився», завтра буде інший, та суть – одна: служити не власному народу, а великому бізнесу. Як говорить політолог Ігор Хсів, всі біди українців мають єдину причину:

- У нас кланово-олігархічна модель економіки, фактично вся держава поділена між кількома кланами.

Так і живемо… Певно ж, цей дорожній фонд мав бути утворений разом із запровадженням акцизного збору на дороги. Й ініціювати його створення мав би ще уряд Миколи Азарова, який і ввів акцизи… Та вже третій рік минає, як Микола Янович вдало чкурнув із награбованим, і, можливо, в такий «акцизний» спосіб. І вже другий уряд після нього «вручну» трудиться з велетенськими коштами автовласників, які сплачуться ними у вигляді акцизу на пальне. І лише починає щось виділяти на дороги. А за розрахунками західних експертів, кожен долар, вкладений в дороги, дає 1,6 долара повернення на горизонті 5-10 років у вигляді росту ВВП, непрямих податків, які збираються з доріг та супутньої інфраструктури.

Вочевидь, українські водії і далі «стрибатимуть» на китайгородській, криворізькій та інших подібних «дорогах» доти, доки наші парламентарі так «чутимуть» своїх виборців і так «ходитимуть» на роботу, як ото минулого тижня. Через що Андрій Парубій навіть змушений був достроково припинити роботу Верховної Ради. Можливо, настає час подумати і про дострокове припинення повноважень законодавчого органу цього скликання?

Григорій МИКОЛАЙЧУК. Фото Олександра ПЕТРЕНКА.