Зараз дуже багато господарів хотіли б мати у своєму господарстві міні-свиней. Чим відрізняються в‘єтнамські від угорських? Що вони їдять і яке приміщення для їх утримання потрібне.

В’ЄТНАМСЬКУ міні-свинку називають ще травоїдною корейською або китайською. Її далекий предок - східно-азіатський кабан. Дуже популярною була вона у Китаї. Зі сходу цю травоїдну тварину завезли до Угорщини, а вже звідти вона потрапила в Україну. Тому й називають її хто в‘єтнамською, а хто - угорською.
Ця порода добре пристосовується до місцевого клімату. У теплу пору року свинок можна утримувати в загончиках з навісами або будиночках на зразок собачої будки. Взимку їй потрібне тепле приміщення і, як звичайно: станок з дощок, дерев’яна підлога, побілені вапном стіни, для підстилки можна використовувати солому, тирсу, опале листя. В’єтнамські свині не риють ям.
Як і звичайні свині, в’єтнамська їсть усе, але не так потребує концкормів. Влітку їх дуже вигідно випасати на пасовищах. Якщо такої можливості немає, то обов‘язково треба мати невеликий загін для щоденного перебування тварин на повітрі. Основний раціон влітку - соковиті корми (кабачки, капуста, падалиця яблук, груш, гичка овочів, щавель, листя кульбаби, топінамбура, шовковиці, абрикоса, лобода, осот, еспарцет, люцерна, буркун, люпин). Взимку - коренеплоди: гарбузи, буряки, морква, топінамбур, нарізана сира картопля, січка з якісного сіна, суха ряска, жолуді, горох, квасоля, нут (бобові згодовують тільки після теплової обробки). І всього п‘ять відсотків раціону складають сирі зерновідходи (краще у подрібненому вигляді).
Імунна система у в’єтнамських міні-свиней міцна, вони життєздатні, їм не обов‘язково робити щеплення. Тіло тварин покрите досить довгою густою щетиною: чорною, сірою, білою, плямистою. Зовнішній вигляд відрізняється від інших порід. Спина провисла, черево інколи аж до землі, вуха невеликі, пружні, хвіст рівний, не утворює петлі. При середній масі 60-90 кг забійний вихід складає 85-90 відсотків, тоді як у звичайної свині - 70-75 відсотків.
Статевозрілими свинки стають у 5-6 місяців, а перший приплід дають вже у 7-9. Період супоросності складає в середньому 116-120 днів, лактації - 3-4 тижні. За рік свинка може приносити приплід по 2-3 рази, протягом цього часу від однієї свиноматки можна одержати 30-60 поросят. Свиноматки мають хороші материнські якості. Новонароджені поросята важать 350-500 грамів і одразу після народження досить рухливі. До дорослого меню малеча привчається з п‘ятнадцятого дня, знаходячись ще біля матері. З такого віку їм вже не потрібно готувати каші. При такому раціоні годівлі, де в основному переважають корми рослинного походження, свині швидко ростуть і набирають вагу.
Тривалість життя свинки до 30 років. Однак це значить, що треба тримати велике поголів’я дорослих свиней. Дуже часто їх забивають маленькими, як кроликів. Саме поросята - джерело завжди свіжого ніжного м’яса. Якщо плануєте вживати в їжу кнурців до досягнення ними тримісячного віку, то каструвати їх немає необхідності.