Поточний № 4 (1431)

17.06.2024

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Традиції, помножені на досвід


20.08.2020

Цьогорік ДУ Інститут зернових культур НААН відзначає своє 90-ліття

НАША ІСТОРІЯ
За період свого існування Інститут зернових культур кілька разів змінював назву, однак у всі часи мета його була незмінною –  висока ефективність наукових досліджень і розробок, впровадження у виробництво передових технологій аграрної науки. Ще у 1911 році на Катеринославській сільськогосподарській станції (зараз Синельниківська дослідна станція) проводилися результативні дослідження ботаніка Віктора Таланова із селекції та насінництва, агротехніки кукурудзи, захисту рослин від шкідників, хвороб та бур’янів, сушіння та зберігання зерна. Події 1917 року призупинили наукову роботу. Але наполеглива праця Бориса Соколова та інших вчених, починаючи з 1924 року, забезпечила підґрунтя для створення науково-дослідного інституту в Дніпропетровську. Саме у цей час закладався фундамент нашої наукової школи із селекції кукурудзи. Засновником цієї школи був доктор сільськогосподарських наук Борис Соколов. Продовжувачем напрацювань селекціонерів за цей тривалий час у наші дні став академік Борис Дзюбецький, який продовжив традиції школи селекції, до складу якої входжу і я, як його учень і послідовник.
У 1930 році вже діяв Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзяно-соргового господарства. До його складу входило 10 селекційно-дослідних та дослідних станцій (Синельниківська, Ставропольська, Поволзька, Воронезька, Генічеська, Жеребківська, Ізмаїльська, Красноградська, Розівська, Ерастівська), дослідне господарство Інституту та Московський опорний пункт. У 1932 році з’явилися перші гібриди Інституту – міжсортовий гібрид Первенець та сортолінійний гібрид Успіх.
У 1934 році інститут перейменовують на Інститут зернового господарства, а в 1956 році – на Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзи. 
 Після проголошення незалежності України у 1992 році інститут увійшов до складу Української академії аграрних наук як Інститут кукурудзи. У 1996 році набув статусу Інституту зернового господарства, а у 2016 році Інститут зернового господарства НААН України перейменовано на Інститут зернових культур НААН України. У той період, до складу Інституту увійшов Інститут тваринництва центральних районів НААН України. Відповідна реорганізація була пов’язана з оптимізацією науки з метою вирішення актуальних проблем розвитку сільського господарства, пов’язаних, насамперед, з кормовиробництвом і забезпеченням населення молоком та м’ясом. Інститут тваринництва центральних районів привніс до нашої установи наукову школу академіка НААН Володимира Козиря.  
За роки свого існування вчені Інституту зернових культур зареєстрували понад 300 комерційних гібридів кукурудзи, значну кількість сортів і гібридів соргових культур, сої, гороху, багаторічних трав, озимої пшениці, ячменю, вівса, сочевиці, чини тощо.
 
НАШЕ СЬОГОДЕННЯ
Завідувач відділу селекції і насінництва зернових культур, академік Борис Дзюбецький продуктивно працює як селекціонер – має понад 200 авторських свідоцтв на гібриди кукурудзи, і як викладач та науковий керівник – підготував 16 кандидатів наук та 3 докторів наук. Він модератор сучасної селекційної науки нашої країни, завдяки його розробкам установа впевнено крокує до фінансової незалежності та світового визнання. І навіть при тому, що впродовж 30 років становлення державності та реформувань наша установа втратила низку підготовлених науковців, молодь, яка знаходиться під надійним крилом Бориса Володимировича, торує собі шлях у селекцію. І це обнадійливе майбутнє. 
Статистичний розрахунок за ліцензійними угодами вказує, що сьогодні близько 20-25 відсотків українських чорноземів засівається гібридами дніпровської (ДН) селекції. Наші гібриди представлені не лише в Україні, а й у Білорусі, Казахстані, Узбекистані. Працюємо з перспективою вийти на європейський ринок. Гібриди кукурудзи вітчизняної селекції досить непогано конкурують з іноземними. Проте змагатись з кожним роком стає все важче і важче. Відповідні проблеми зумовлені, передусім,  відсутністю чіткої сортової політики в Україні. Так склалося, що ніхто не зацікавлений у розвитку саме вітчизняного насінництва. На жаль, коштів на створення продукту виділяється замало, а на його впровадження – взагалі нічого.
Відтак державі зручніше мати справу з іноземною селекцією, оскільки на неї немає необхідності витрачати бюджетні кошти. Втім, така ситуація не буде довготривалою – тільки іноземні компанії пустять своє коріння, вітчизняним виробникам буде тяжко втриматися на насіннєвому ринку. Які з цього приводу є переконливі аргументи на нашу користь? Їх безліч. По-перше, наш селекційний продукт створений саме в Україні, він більше адаптований, районований до наших природно-кліматичних умов.
Ми пропонуємо гібриди різних строків дозрівання для всіх кліматичних зон країни: Степу, Лісостепу, Полісся. 
Однак у багатьох сільгоспвиробників склався стереотип відносно вітчизняних гібридів. Найбільш  розповсюджена думка, що вітчизняні гібриди характеризуються високою вологістю зерна при збиранні. З цим ми не можемо погодитись, знову-таки необхідно правильно визначатися з лінійкою гібридів та місцем їхнього вирощування. Адже погодні умови Дніпропетровської, Київської, Черкаської, Львівської областей дуже різняться. Скажу більше – останнім часом проблема вологовіддачі надумана, особливо це стосується зони Степу. Якщо ми говоримо про Степ, то тут зерно кукурудзи втрачає вологу до базової вже у вересні. Важливим чинником вологовіддача є в зоні Лісостепу, Західного Лісостепу, де зерно часто потребує досушки. Там навіть гібриди іноземної селекції не забезпечують 14 відсотків базової вологи на час збирання. Сформоване різноманіття комерційних гібридів ДУ ІЗК НААН містить зразки, що характеризуються інтенсивною вологовіддачею при дозріванні на рівні іноземних. Проте надмірне захоплення ознакою «низька вологість зерна при збиранні» може призвести до втрати посухостійкості гібрида.  Доволі відомі гібриди ДН Галатея, ДН Зоряна, Почаївський 190 МВ, ДБ Хотин, ДН Аквозор, ДН Фієста, ДН Хортиця мають добрі показники з вологості зерна при збиранні. Хочу відзначити, що в цьому році близько 50 тис. гектарів площ зайняв новий, але вже відомий гібрид ДН Галатея, який має при дозріванні хорошу вологовіддачу, поєднану з доброю посухостійкістю. Перелічені гібриди дуже добре підходять для Полтавщини та Черкащини. 
Якщо фермер хоче отримати певний результат – важливо самостійно вивчати запропонований ринком сортимент гібридів через заангажованість продавців насіння: зокрема, виділити експериментальні ділянки по гектару для різних топ гібридів провідних компаній і подивитися, який з них краще адаптований до умов розташування господарства та яка їхня економіка вирощування. 
Ми щорічно висіваємо понад 50 демонстраційних полігонів. Урожайність гібридів залежить від погодних умов, технології вирощування та правильного вибору генетики. У Херсонській області, наприклад, під час екологічних випробувань на крапельному зрошенні отримали врожайність наших гібридів кукурудзи по 17-18 тонн з гектара. Звичайно, ранньостиглі гібриди не дадуть 15 тонн, але 10-12 тонн – цілком реально. А коли у зоні Степу рослини, як цьогорік, потерпають від нестачі вологи, ранні гібриди за рахунок кращого використання весняних опадів формують врожай на рівні 6-7 тонн при збиранні наприкінці серпня. У цьому випадку зернова кукурудза може бути попередником для озимої пшениці.
Я переконаний, що настане добрий час і для на українського насіння. Сьогодні ми працюємо з реалізацією батьківських компонентів гібридів кукурудзи, а наші партнери за ліцензійними угодами вирощують якісне насіння. Однак у планах акцентувати виробництво і на отриманні кінцевого продукту – сертифікованого першого покоління. Хочу, щоб сільгоспвиробники були патріотами України і підтримали вітчизняне насінництво, оскільки воно формує продовольчу і соціальну безпеку держави, забезпечуючи робочі місця, що дозволяє залишатись працювати в  Україні.
 
НАША ОСНОВА
У наших найближчих планах – оновлення матеріально-технічної бази. У першу чергу ми хочемо акредитувати провідну незалежну лабораторію, яка б могла проводити аналізи якості продукції, ґрунту, надавати наукові послуги з вирощування сільськогосподарських культур. Треба розвивати незалежні інституції з різних форм експертизи, сертифікації, акредитації, і ми в цих питаннях повинні бути рушійною силою. Аби сільгоспвиробник мав захист від різного виду шахрайств,  був обізнаний в агротехнологіях й основах правильного вибору систем землеробства тощо.
Державна установа Інститут зернових культур існує і розвивається завдяки науковому осередку. Це академіки Борис Дзюбецький, Анатолій Черенков, Володимир Козир, завідувачі лабораторій відділу селекції Тетяна Сатарова, Олександр Гайдаш, Олексій Абельмасов, керівники технологічних лабораторій Микола Дудка та Микола Солодушко, науковці відділу землеробства Михайло Шевченко, Володимир Чабан, Володимир Судак.
На Синельниківській дослідній станції зосереджено кращі напрацювання селекційної науки. Там плідно працюють селекціонери  соргових культур  Олександр Яланський, харчової кукурудзи Оксана Клімова, із селекції ячменя та вівса Віра Солодушко. Добре слово скажу і на адресу моїх найперших помічників – заступників: доктора сільськогосподарських наук Миколи Кирпи, який понад 45 років віддав роботі в Інституті, доктора сільськогосподарських наук, учасника АТО Анатолія Гирки, вченого секретаря Наталі Боденко.
 З нагоди 90-ліття нашого Інституту хочу подякувати усім працівникам за відданість науці і побажати здоров’я, нових селекційних знахідок, які б дозволили  сільгоспвиробникам нарощувати обсяги та площі кукурудзи, сорго, вівса та інших зернових культур, забезпечуючи добробут нашої держави.
Владислав ЧЕРЧЕЛЬ,
директор ДУ Інститут зернових культур,
.доктор сільськогосподарських наук.
 
На знімку: Володимир Козир, головний науковий співробітник лабораторії тваринництва, Борис Дзюбецький, завідувач відділу селекції зернових культур, Наталя Боденко, вчений секретар, Микола Кирпа, заступник директора з наукової роботи, Анатолій Гирка, заступник директора з наукової роботи, Роман Бенда, заступник директора з науково-виробничої діяльності, Анатолій Черенков, радник дирекції, Владислав Черчель, директор Інституту зернових культур НААН.