На 50-й день після Великодня, свята воскресіння Христового, - весь християнський світ відзначає Трійцю (П'ятидесятницю) - одне з найбільших свят церковного календаря.
У християнстві свято П'ятидесятниці сформувалось у IV ст., після прийняття церквою догмата про трійцю - існування єдиного Бога у трьох іпостасях. «Ідіть, научайте всі народи, хрестячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Духа Святого» (Матвія, 28, 19) - так наставляв своїх учнів Христос невдовзі після свого воскресіння.
Трійця, зелена (клечальна) неділя, зелені святки - такі народні назви цього циклу українських календарних обрядів. За церковною традицією, перший день свята (неділя) - Духів день, другий - власне Трійця. В Україні перед святом (духової, зеленої суботи) прикрашали оселі зіллям. Гілками клена, липи заквітчували (клечали) хату - над вікнами, дверима, господарські споруди, стромляли в землю гілки на посівах жита. На подвір’ї, біля воріт ставили принесену з лісу невеличку березу або осику. Долівку хати притрушували запашним зіллям: лепехою, любистком, на вікнах ставили букети з чебрицю, волошок, м’яти. Зелені святки - свято розквітлого дерева, буйної зелені.
Саме як обереги клечання ставилося біля входу (на дверях, вікнах, воротах). Осика мала віднаджувати відьом. Крім цього, зрубану осичку вносили в клечальну суботу на ніч у хату, а ранком дивилися: якщо листя залишалося зеленим, хоча й зів’ялим за ніч, - всі в родині доживуть до наступної клечальної суботи; якщо ж листя почорніє, то бути неприємностям.
Троїцьке зілля не викидали, а сушили й у відварах із нього мили волосся, - щоб не боліла голова, парили хворі ноги. Особливо цінували зілля, освячене у церкві.