Поточний № 7 (1395)

22.05.2022

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

У чому моє щастя?


11.12.2019

Зараз стало модно, коли жінка – головна у родині, лідерка – на роботі. А чи правильно це? Напевно ж, Бог розподілив обов’язки між чоловіком і жінкою: він має бути сильним і надійним, а вона – слабкою і ніжною. У моєму житті все по-іншому.
У нашому класі було дві красуні – я і Оксана. Хлопці за нами юрбою ходили. А ми – з гордо піднятою головою ніби не помічали нікого з них. Оксана на випускний вечір прийшла із Павлом, зоотехніком, який приїхав після сільгоспінституту у наше село. Наші хлопці відразу настовбурчилися: як так? Адже дівчині – 17, Павлові – далеко за двадцять. Але наших кавалерів дратувала не різниця у віці закоханих, а те, що якийсь чужинець поклав око на їхню красуню.
Увесь вечір Оксана і Павло спілкувалися, а коли почалася дискотека, взялися за руки і весь час, аж до ранку, кружляли у танку. Здавалося, що вони нікого навколо не помічали, окрім себе.
А потім всім класом пішли зустрічати світанок – на узвишші біля річки, де розкинувся столітній дуб.
Вже там Тимко та Юрко почалися сіпатися до закоханого зоотехніка. Однак на їхньому шляху став наш класний керівник Микола Миколайович, і конфлікт був нібито вичерпаний. Хоча цим все не скінчилося. Після того, як Павло провів Оксану додому і попрощався з нею, додому він того ранку так і не потрапив.
Його, ледь притомного, знайшли лише наприкінці дня в очереті місцеві рибалки. І добре, що голова колгоспу доставив тоді хлопця в обласну лікарню. Тиждень боролися за життя молодої людини досвідчені медики. Увесь цей час біля його палати чергувала Оксана, яка благала Бога вберегти Павла. Врешті життя  повернулося до хлопця. Ще рік знадобилося для його реабілітації, а ще через рік Павло і Оксана побралися.
Винуватцями ж злочину на ґрунті неприязності стали Оксанині однокласники Тимко та Юрко, які після зустрічі ранішньої зорі не пішли, як всі, додому, а залишилися чекати біля річки Павла. Там вони його жорстоко побили, зламали ребра, відбили селезінку. Обом дали по 6 років позбавлення волі.
З тих пір пройшло тридцять років. Павло та Оксана у любові та злагоді виховали трьох синів і доньку, мають вже двох онуків. Їхні обидчики Тимко і Юрко з тюрми не вилазять – після першої відсидки була друга, третя.
А я, як і раніше, не можу скласти собі ціни – ходжу з гордо піднятою головою, очолюю велике підприємство, мене називають жінкою-лідеркою. У мене є квартира, будинок, дороге авто, престижна робота, ділові партнери. Немає лише дітей та коханого чоловіка, як у моєї подруги Оксани. 
А на календарі – кінець 2019-го. У наступному році мені буде 48…
Катерина ОЛІЙНИК,
Полтавська область.