Відомо, що «з-під ялинки» українську людність чекають «подарунки» у вигляді пенсійної реформи, трудового кодексу тощо, які за суттю своєю є обмеженнями прав трудящого люду. Тим часом на Дніпропетровщині реалізується ще й пілотний проект реформування системи охорони здоров‘я. Він проходить відповідно до постанови Кабінету Міністрів України та доручення голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 9 червня 2010 року. Проект передбачає створення центрів первинної медико-санітарної допомоги та госпітальних округів. До оптимізації (точніше – ліквідації) намічені фельдшерські пункти, які обслуговують до 300 осіб, та сільські лікарські амбулаторії, що охоплюють до тисячі жителів. Ті ж амбулаторії та ФАПи, де отримують допомогу більше тисячі осіб, планують перетворити у заклади загальної практики сімейної медицини.

НЕ ЗОВСІМ зрозуміло, як саме діятимуть районні лікарні. Адже госпітальний округ, де планують надавати вторинну допомогу, створюватимуть із розрахунку один на 100-150 тисяч жителів, тобто входитимуть до нього переважно три сільські райони. Шостий округ, наприклад, об'єднає Синельниківський, Покровський та Васильківський. Якщо госпіталь буде в Синельниковому, то покровчанам і васильківцям доведеться мандрувати до сусідів… У дещо кращих умовах будуть жителі Новомосковщини – це єдиний з Новомосковськом 2-ий округ. А мешканцям Царичанського, Магдалинівського та Петриківського районів, об‘єднаних першим округом, де вибрати центр, коли відстані між крайніми точками округу заледве не сто кілометрів? Та й в інших округах - не краще…
Про реформування галузі охорони здоров‘я суперечок не бракує – як саме, навіщо і т.п. Та чи не зробить цей фактично невідомий пілотний проект медичну допомогу для селян ще більш недоступною? Це підтверджують слова медсестри із Царичанської райлікарні (прізвище попросила не називати):
- Сьогодні хворі потрапляють до нас вже не з першою стадією хвороби. І далеко, і скрута, тому й ризикують здоров‘ям, інколи - життям. Ще років з п‘ятнадцять тому в районі була мережа лікарень - у Могилеві, Бабайківці, Прядивці, Рудьці з неврологічним відділенням у Салівці. Зараз - лише у Царичанці. Якщо залишать одну лікарню на три райони, то люди в ще більшій мірі будуть позбавлені медичної допомоги. А в деяких випадках кілька хвилин вирішують, житиме людина чи ні. Це буде черговим ударом і по хворих, і по медиках. Все це робиться не для людей, а проти них.
Так, у кожній із перелічених сільських лікарень Царичанського району допомагали людям. Видужанню сприяли «рідні» стіни і знайомий кваліфікований медперсонал, якісне харчування. Сьогодні усіх цих стаціонарів уже немає. Що ж виграли місцеві жителі від «оптимізації»? Вочевидь - нічого, окрім задавнених хвороб, черг до лікарів і кількаповерховий єдиний стаціонар з не завжди працюючим ліфтом…
На недоступності якісних медпослуг наголошує і житель Царичанки Дмитро Дронь:
- Людина фактично позбавлена повноцінного медобслуговування. Страхової медицини досі немає. Український уряд тримає більшість працюючих і пенсіонерів на «мінімумі», де вже там про лікування думати. Літні люди переважно знають свої болячки, то б їм годилося періодично лікуватися у санаторіях. Я десять років на пенсії, маю начебто поважні статуси - «дитина війни» і «ветеран праці». З вищезазначеного приводу звертався кілька разів до райсоцзабезу. А там на все одна відповідь: «немає». Є путівки лише за повну вартість. Деякі крихти, щоправда, перепадають інвалідам. Може, краще не доводити людей до такого стану, а вчасно підлікувати? У високопосадовців з високими зарплатами - безкоштовна Феофанія. А нам з власним мінімальним коштом - все за гроші. Отака справедливість…
Справді, ця «рівність» у медичних справах допікає багатьом. Та хіба лише у медичних? До всього і пілотний проект реформування галузі охорони здоров‘я досі проходить немов за зачиненою брамою. Про це розповідає житель Петриківки Сергій Цейкало:
- Відомо, що було розпорядження з області розробити рекомендації, що і як реформувати. Окрім чуток, ніхто нічого не знає. Треба робити, аби було добре і зручно людям. І лікарі щоб не залишилися без роботи. Та зараз влада - окремо, люди - окремо. Тому й не відомо, чим ця реформа закінчиться - добром чи тим, що завжди…
Побоювання і справді великі. В інтернеті згадану реформу теж критикують і передбачають закладам охорони здоров‘я долю українських колгоспів. Однозначно «проти» подібного реформування частина дипломованих лікарів. Зокрема Анатолій Сокоринський, помічник народного депутата Юрія Костенка:
- Українське село іде на згубу… Під цей пілотний проект потрапили Дніпропетровська й Вінницька області. Наступного року в «негоспітальних» районах Дніпропетровщини, а їх більшість, збираються ліквідувати хірургічні та гінекологічні відділення. Лікарів, середній та обслуговуючий персонали викинуть на вулицю… Сільську медицину хочуть остаточно добити. Будь-якому лікарю, в тому числі сімейному, потрібно платити зарплату, а не 911 гривень на місяць, як зараз. А ще необхідно оснащувати діючі лікарні сучасним медобладнанням. Зараз лікарі Томаківки, Орджонікідзе, Магдалинівки шлють листи у всі інстанції, до Президента України включно з єдиною вимогою - припинити дію цієї недолугої «реформи». Сподіваюсь, здоровий глузд в Україні, а ще інстинкт самозбереження нації переможуть «медичну» недугу нашої влади.
А секретарю парламентського комітету з питань охорони здоров‘я Лілії Григорович причини медичних негараздів бачаться такими:
- За дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров‘я кожна країна на охорону здоров‘я має виділяти не менше 5 відсотків ВВП. Інакше буде стагнація галузі. У бюджеті-2011 закладено лише 3,6 відсотка, тому поліпшення годі чекати. Щонайперше необхідно ухвалити закон про страхову медицину. Він давно розроблений, 2002 року не вистачило 13 голосів для його прийняття. Якби це відбулося тоді, зараз би була зовсім інша ситуація в галузі. Починати, переконана, потрібно саме з цього.
А поки що все залишається, як і було. Перебування у стаціонарі, вартість витратних матеріалів при проведенні хірургічних операцій тощо неймовірно зросли. Саме бідність і віддаленість місць проживання є основними причинами того, що люди звертаються до медиків тоді, коли далі - нікуди… Саме ці «вузькі місця» годилося б першочергово «розшити» реформаторам. Щоб будь-яка людина могла лікуватись незалежно від займаної посади і вмісту гаманця. Це, до речі, гарантує українцям і ст. 49 Конституції України «Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування». Варто було б згадати і про лікаря, чия зарплата досі залишається надто далекою від середньої по промисловості, як ухвалили законодавці.
Двадцять третього грудня на нараді в Дніпропетровській облдержадміністрації її голова Олександр Вілкул зазначив, що в області поки що не буде форсуватися реформування галузі охорони здоров‘я. Беручи до уваги те, що нововведення не обговорювалися в парламенті й не схвалені ним, варто ознайомити з ними медиків і всіх громадян. Щоб не повторилася доля сумновідомих податкових «новацій». І щоб усією громадою вберегтися від порушення основної лікарської заповіді «Не нашкодь!». Наші громадяни це право давно вистраждали. Люди в білих халатах - також.

Григорій ДАВИДЕНКО.