Поточний № 20 (1258)

24.05.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

У Петриківці, на дивогляді...


08.09.2011

Таки діждали ! Щорічний фестиваль - ярмарок майстрів народної творчості відшумів минулої суботи у всесвітньо відомій Петриківці. Фестивальне поле зацвіло веселим буйноквіттям природи української на різноманітних виробах. Давньоукраїнське Ярило було прихильне до того дійства - якщо й пекло , то лише так , для годиться... У велелюдді ярмарку відчувалася своєрідна атмосфера любові, захоплення народом нашим українським , що такі дива - дивнії творить. І ті витвори мистецькі знаходили своїх вдячних поціновувачів.

І подивитися, і вибрати таки було з чого. Окрім Петриківського, усі райони і кілька міст Дніпропетровщини, шість областей України представляли вироби майстрів давніх і сучасних ремесел. Павільйони Центру народного мистецтва «Петриківка» аж сяяли від квітучих тарелів, ваз, скринь, булав, іграшок. Художники вправно ярмаркували , а Микола Носуля з Анатолієм Яценюком на очах у присутніх перетворювали липові заготівки в найсправжнісінькі ложки.

- Самі «жнива» зараз, - з усмішкою розповів голова правління «Петриківки», заслужений майстер народної творчості Андрій Пікуш. - Щойно були на «Барвистій Україні» у Києві. А до двадцятиліття утворення Центру, яке відзначатиметься 23 жовтня, в Історичному музеї імені Яворницького з 20 вересня розпочнеться виставка робіт петриківських майстрів. Це дуже символічно для нас. Адже саме Дмитро Яворницький 1903 року вперше повіз твори петриківських селянок Тетяни Пати, Надії Білокінь, Оришки Пилипенко до Парижа. Ці роботи доносять до наших днів чистий струмінь народної традиції, це незамулена автентична культура Петриківки, у неї справжній джерельний смак. Зараз для розвитку галузі ринок сувенірної продукції потрібно звільнити від оподаткування. Державі варто подумати, як саме підтримати народне мистецтво.

Досить несподівано було побачити серед гостей фестивалю групу зацікавлених ангольських студентів. Як з’ясувалось, усі вони навчаються у різних дніпропетровських вишах і приїхали до Петриківки, аби відчути подих святкового настрою та відпочити самим.
Лойру Жоан - студент Національного гірничого університету задоволений побаченим і почутим на фестивалі. Він переконався, що українська культура має вікові традиції.
Гостей і учасників ярмарку з 20-літтям Незалежності України щиро вітали голова Дніпропетровської ОДА Олександр Вілкул, голова облради Євген Удод, очільники Петриківщини Володимир Муха і Наталія Коваленко. Було висловлене побажання, щоб «Петриківський дивоцвіт» далі ріс і швидше набув всеукраїнського статусу. Певно ж, передумови для цього є. Увесь день на Фестивальному полі лунали як і годиться на ярмарку, народні і сучасні українські пісні в чудовому виконанні творчих колективів з районів і міст Дніпропетровщини і самої Петриківки. Натхненно і піднесено линув спів біля павільйону Криничанщини.
- У нашому ансамблі «Душі криниця» з Криничок дівчата десь років під шістдесят, - напівжартома розповіли його учасниці, - а керівник - Надія Кузьміна. Ось так збираємось, співаємо, набираємось енергії і бадьорості і життя продовжуємо й собі, й українській пісні. Де запрошують у села на концерти - їдемо.
Усі виконавці, серед яких було чимало дитячих колективів, мали чудові українські костюми , як і переважна більшість майстрів. Вишиванка сьогодні набуває все більшої популярності в Україні. Найбільші черги на ярмарку були саме за ними - у приватного підприємця Петра Гумелі з Новомосковська.
-У нас чоловічі і жіночі вишиті сорочки машинної роботи, середня ціна - 250 гривень, - у невеличкій перерві розповів Петро Олексійович. - Були і в Дніпропетровську, і у Кривому Розі, та в Петриківці ярмаркується краще!
Вишиванки ручної роботи більш колоритніші коштували 400 і трохи більше гривень. Напрочуд гарними були вони у бібліотекаря Євгенії Михайлової та її доньки Юлії з Орджонікідзе.
- Сама печу, сама варю, сама показую! - жваво розповідала про власні гончарні вироби Ольга Щербань зі славнозвісної Опішні, що на Полтавщині. - Беріть, не пошкодуєте, в хаті завжди щось своє, рідне буде!
А поряд Сергій Цейкало з Петриківки серед яскравого розмаїття українських орнаментів з усмішкою:
- Дружина малює, кума вишиває, а я продаю, якщо хто купить!

Далі по «Фестивальному колу» - усілякі вироби з шовковиці, акації, горіха для побуту.
- Для меду беріть тару з горіха, - припрошував Геннадій Ткаченко із Запоріжжя. - У ньому є ферменти, які розщеплюють цукри, і мед не загустіває.
- А соняшниковий?
- Так про нього ж і мова!
Неподалік розташувалися неквапливі молоді ковалі артстудії «Художнє кування» з Кривого Рогу. Тут є все, чого душа забажає. Щоправда металеве (під мідь, латунь тощо) - квіти, підкови, меблі.
Задоволеними на ярмарку були і книголюби.
- Найбільшим попитом користуються книги Анатолія Фоменка «Усе таємне стає явним» (правда про війну), Валентина Василенка «На зламі», це хвилююча розповідь колишнього голови Синельниківського колгоспу про сучасне українське село - повідомила Оксана Нечай, директор видавництва з Дніпропетровська. - Книги недорогі – по 30 - 35 гривень. Є і «Козацька старшина Гетьманської України» Віктора Заруби, є Олександр Завгородній ...
А в павільйоні козацького хутора «Галушківка» бажаючі могли самотужки викувати на удачу медаль з підковою і емблемою Петриківки, покататися по полю верхи на коні. Усіляка всячина була у майстрів лозо-, соломо- і бісероплетіння. Відроджується і традиційна українська лялька - мотанка. Їх, до речі, існує декілька різновидів.
- Оце лялька-травниця, з м’ятою, мелісою, чебрецем - дівчаткам для жіночого здоров’я,- залюбки пояснила симпатична майстриня з Апостолівщини Марина Ляпунова,- А ось лялька-зерновушка, оберіг на добробут з житом (життя), пшеницею (здоров’я), ячменем (багатство), вівсом (врода). Ми втретє в Петриківці, і сьогодні частину ляльок вже продали. Ми з Тетяною Павлюченко працюємо в творчому дуеті, та цьогоріч вийшло так, що нас одразу запросили і в Петриківку, і в Пирогове під Києвом. Тож Таня поїхала в Пирогове, а я в Петриківку.
Цікавий факт для роздумів: за чотири роки свого існування «Петриківський дивоцвіт» проходив у різні місяці і навіть пори року. Це створює суттєві незручності і майстрам, і відвідувачам ярмарку.
Ціле літо чекали звістки, коли ж буде «Дивоцвіт». А повідомили за годину до виїзду! - бідкався Олександр Романенко зі Світловодська, майстер художнього розпису. Тож довелося швидко зібратися, інакше б спізнилися.
Певно ж, варто «прив’язати» фестиваль до визначеної дати і найбільш вдалою, здається , є вже апробована позаторік друга половина травня. Тоді усі знатимуть, що «Мамай - фест» Дніпродзержинськ - це початок червня, «Сорочинці» - третя неділя серпня. Пирогове - початок вересня, а Петриківка - отоді.
А ось думки про минулий фестиваль директора Дніпродзержинського музею історії міста , відомого на Придніпров’ї організатора «Мамай-феста» Наталії Буланової:
- Найкраще виставилися петриківські майстри з Андрієм Пікушем і мистецька агенція «Арт-вертеп» (Тимофій Хом’як), є чимало й інших гарних робіт. Найбільше враження справили рушники, де гладь з обох боків.
- Окрім роботи, якої на селі завжди вдосталь, треба давати людям ще й можливість відпочити душею, сказав голова Верхньодніпровської райдержадміністрації Микола Цибенко. - Цей фестиваль започаткований з легкої руки колишнього голови облради Юрія Вілкула.- І щороку «Петриківський дивоцвіт» набирає обертів. І важливо, що робиться все це без примусу, люди прагнуть спілкуватись та показати всі свої вміння.
- Економіка, духовність, культура між собою взаємопов’язані,- ділиться враженнями голова Магдалинівської райдержадміністрації Іван Душко.
- Наші селяни дуже бережно ставляться до культурного надбання і передають перлини культури з покоління в покоління. До речі, 23 вересня ми святкуємо День селища Магдалинівки за таким же сценарієм. З таких культурних осередків як наш, петриківський, складається вся Україна.
- Такі заходи вкрай необхідні,- вважає пасічник, автор «Сільських новин» Андрій Дрофа. – Щороку сюди приїздить все більше люду.
Виставкова експозиція теж розширюється. Окрім прикладного мистецтва, вже представлено і агровиробництво. Вражає і надбання кулінарії як доповнення до щедрості українського народу ( пухких вареників, які привезли лише фермери села Кочережки Павлоградського району, вистачило далеко не всім бажаючим - свідчення автора). Безперечно, досвід приходить з роками. Найголовніше - у «Петриківського дивоцвіту» вже є власні традиції, тому попереду обов’язково будуть іще більші успіхи.

Григорій ДАВИДЕНКО.
Фото Олександра ПЕТРЕНКА.

Дніпропетровська область.

На знімках:
Сергій Цейкало з Петриківки серед яскравого розмаїття українських орнаментів.
Про рідну Україну співає ансамбль «Надія» (керівник Надія Стародубець) із села Жданівка Магдалинівського району.
Бісероплетіння у виконанні (зліва - направо) Вероніки Лиханської , Єлизавети Ткачук та її мами Лариси Ткачук із села Лозуватка Криворізького району.
Пасічник Андрій Дрофа презентував
свої медові ласощі.