На історичному календарі минає 67-й рік від проголошеного затишшя минулої війни,  та в пам’яті рідних ще жевріє надія дізнатися, де ж саме поховання їх посланця на фронт

…Після війни по всій країні колишнього Радянського Союзу було створено мережу пошуковців, які займалися встановленням імен загиблих: листувалися з рідними фронтовиків, відшукували документи в архівах, військових частинах, робили розкопки на лініях вогню. Активну роботу проводили й слідопити навчальних закладів. В Синельниковому за благородну справу взявся учитель допризовної підготовки п’ятої загальноосвітньої середньої школи Євген Трушенко. За всі роки разом зі своїми підопічними учнями-старшокласниками і такими ж, як і він. ентузіастами було встановлено півтори тисячі імен загиблих тільки на території Синельниківського району. (Будучи керівником пошуковців області, Є.Трушенко вів розкопки і в інших районах Придніпров’я). За копітку роботу його було нагороджено російським орденом «Дружби народів». Високу відзнаку має і як педагог – звання заслуженого вчителя України.
– Цю досить делікатну справу ми почали ще тридцять років тому, – говорить головний пошуковець, а нині ще й директор музею. – На перших порах учні працювали разом із дорослими. Опитували населення про те, де проходили бої. Потім вели розкопки. Листувалися з державними архівами, музеями, військовими частинами, які обороняли рубежі Синельникового і визволяли місто в 1943-му році.

При нашій п’ятій школі було створено пошуковий загін «Пошук-Дніпро». До речі, найяскравіші сторінки героїчних історичних подій були розкриті нами при дослідженні бойового шляху 95-го Прикордонного загону, який боронив Синельникове у 1941-му році. Прикордонники на смерть стояли на передовій перед шаленим наступом бронетехніки. Стримували натиск ворога, щоб дати можливість відправити в тил країни з вузлової залізничної станції останні ешелони з евакуйованим обладнанням та людьми.
Тривалий час разом зі старшокласниками ми ведемо своєрідне шефство над територією, по якій проходила передова. Там же були віднайдені в окопах останки наших воїнів, які ми перепоховали у братській могилі. А в розкопаних і загорнутих окопах посадили червоні тюльпани, які зацвітають здебільшого на День Перемоги. До речі, за цей час було організовано одинадцять перепоховань. Тепер щороку сюди, на могили солдат, приїжджають рідні з різних куточків колишнього Союзу. Але й зараз не припиняється пошукова робота. От цього року з Петербурга надійшов лист від правнуків льотчика Школіна з проханням віднайти, де саме він загинув. Ми точно дізналися, що це було в небі над Синельниківським районом, от тільки де? Є й багато інших листів, що спонукають до пошуків.
– Недавно Синельникове відвідала делегація з Казахстану. Це вже не перший такий візит. Що цьому передувало?
– Річ у тім, що нами було віднайдено загиблих воїнів Першого гвардійського кавалерійського корпусу, який вів бої за Синельникове у лютому 1943-го року. Саме в ньому служив один із синів відомого казахського поета Джамбула Жамбаєва Алгадай Жамбілов. Очевидці розповідали, як він із своїм кулеметним відділенням вів вогонь по ворогу. Коли німці виявили вогневу точку, прямим попаданням з танкової гармати знищили героїв. Всього ж під Синельниковим загинуло 67 казахів. Їх перепоховання здійснено в братській могилі меморіалу «Зірка». Тут же встановлено й обеліск Алгадаю Жамбілову.
…Починаючи пошукову роботу, Євген Григорович разом з колишнім директором школи Миколою Зимоглядом вирішили створити на базі школи музей бойової слави. На той час було зібрано чимало різних експонатів. А коли про намір стало відомо синельниківцям, люди стали зносити до школи цінні сімейні реліквії. Це був справжній патріотичний сплеск, який врешті-решт увінчався створенням музею, який зі шкільного переріс у міський. Тут, в школі, під музей відведено ціле крило – чотири великі кімнати, в яких документи і фотографії воїнів-земляків і визволителів, найдені на полях битв зброя, відстріляні гільзи снарядів і багато іншого. А недавно навіть було встановлено панно панорами битви за Дніпро. Найвідчутнішу допомогу ентузіастам музею надавав начальник Придніпровської залізниці, він же й депутат облради від Синельникового О. Момот.
У музеї в одній з кімнат зібрано багатий матеріал про воїнів-казахів. Цю експозицію на День Перемоги буде продемонстровано й делегації з Казахстану. А ще вдячні синельниківці протягом минулого й нинішнього років за власний кошт заклали парк дружби на честь двох народів і в пам'ять про визволителів.
…Приємно аналізувати ніби рядову історичну подію: бач, до свого солдата з далекого Казахстану добилися не тільки родичі, а й державні мужі. Напевне, це комусь таки треба! І тут же подумалось, а де по світу (в Афганістані, В’єтнамі, Косові чи Африці…) встановлено пам’ятник нашому українцю-визволителю чи миротворцю?
…І ще про одне. Створена при середній школі учнівська пошукова організація «Січ», як і міська «Пошук-Дніпро», стали ефективними центрами військово-патріотичного виховання молоді. Багато юнаків після отримання атестата про середню освіту вступають і навчаються у військових училищах. Служать в армії, а при нагоді відвідують школу, передзвонюються зі своїм наставником, який вбачає в пошуках не тільки відлуння війни, а й святу людську вдячність тим, хто здійснив подвиг Перемоги.

Олександр СВЯТИНА. м. Синельникове, Дніпропетровська область.

Фото. Варту біля обелісків в День Перемоги несуть пошуковці. Є.Трушенко - ентузіаст-пошуковець.Парк Дружби біля меморіалу «Зірка».