Центральна площа цього міста 11 травня була багатолюдною. Незважаючи на по-літньому пекуче сонце, до пам'ятника двічі Герою Cоціалістичної праці Володимиру Щербицькому прийшло чимало краян. В урочистій обстановці у Верхньодніпровському народному історико-краєзнавчому музеї була відкрита постійно діюча експозиція, присвячена видатному діячеві епохи УРСР.

МІТИНГ, присвячений пам'яті Володимира Щербицького, розпочав голова Дніпропетровської ОДА Олександр Вілкул:
- Володимир Васильович народився і виріс у звичайній робітничій сім'ї, пройшов усі сходинки від інженера до керманича України. При ньому економіка УРСР зросла у чотири рази, сільське господарство - у два. Його слово ніколи не розходилося з ділом, нам усім треба бути гідними його пам'яті.
Цікавим був виступ і колишньої голови Верховної ради УРСР Валентини Шевченко:
- У всьому, що створено на Дніпропетровщині, є частка любові і праці Володимира Васильовича. З ним було легко і важко водночас, ми всі вважаємо його своїм учителем. За сучасними мірками він був трудоголіком, це підтверджує і його дружина Рада, намагався все тримати під контролем. Він любив Україну і її людей і відстоював наші інтереси перед союзним керівництвом. Після Чорнобиля дуже важко було дивитися на Володимира Васильовича, він глибоко переймався долею українців, на плечі яких упала радіаційна біда. Намагався усім допомогти, щохвилини йому доводилося вирішувати різні проблеми. Впевнена, що до його експозиції в залі музею ніколи не заросте доріжка.
Перед присутніми виступили і народний депутат Верховної Ради України Сергій Глазунов та голова Верхньодніпровської РДА Микола Цибенко. Після покладання квітів до пам’ятника Щербицькому перед музеєм утворилася жива черга людей, які хотіли відновити в пам’яті життєвий шлях знаменитого земляка. Пенсіонерки Любов Дикуненко і Раїса Лебідь люб’язно погодилися поділитися спогадами про Володимира Васильовича:
- Він був дуже хорошою людиною, зараз таких керівників немає. Коли приїздив до Верхньодніпровська, скільки людей до нього приходило! Підходив до кожного, тиснув руку, вислуховував. Кожній людині намагався допомогти. Оце слухали про нього, аж сльози на очі набігли… Колись у місті примарафетили все спереду до його приїзду, а він заїхав з «тилу», все, як є, побачив на власні очі та й каже: «Доброго дня! Кого це ви виглядаєте?» Володимир Васильович ніколи не цурався простих людей. І сам був скромним – його мама Тетяна Іванівна жила у звичайному комунальному будинку на трьох господарів. Був нам і батьком, і товаришем, і всім…
За час правління Щербицького Українська РСР пережила найвищий підйом економіки, на цей період припадають і її останні союзні роки. Ось як про цей період розповідає Володимир Сіренко,письменник і правозахисник (Дніпродзержинськ):
- Володимиру Щербицькому вдалося досягти певних успіхів в економіці республіки. Разом з цим він був сумлінним і дисциплінованим виконавцем волі Кремля. Перед ним 1972 року Петро Шелест спробував вести проукраїнську політику, але «злетів» за це з посади. Щербицький пам’ятав цей випадок і нічого подібного не робив. В галузі культури при ньому посилилася русифікація. Завойовники завжди намагаються нав’язати свою мову, бо стадо, яке мекає в одне, легше пасти. При ньому активно працювало КДБ, сотні людей лише за переконання були кинуті за грати, декілька з них там і загинули. За правдиві слова про злочинну суть КПРС, яка підтримувала свій авторитет терором, мене виключили з партії і позбавили роботи, довелося побути і на засланні в Росії. При аварії на Чорнобильській АЕС Щербицький не зумів переконати Москву в тому, що українцям і всьому світові треба говорити всю правду, цю біду не можна було приховати. В силу глибини своїх переконань він не зміг побачити власного, не колоніального шляху розвитку республіки, яким пізніше повів Україну секретар по ідеології Леонід Кравчук.
Кожен час має своїх героїв. Володимир Щербицький залишив про себе добру пам’ять в серцях земляків і багатьох українців. На його долі відбилися суперечності перехідного періоду. Усі, хто хоче ознайомитися з його життєвим шляхом, можуть відтепер завітати до Верхньодніпровського народного історико-краєзнавчого музею.

Григорій ДАВИДЕНКО.