Поточний № 4 (1431)

15.06.2024

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

«Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь...»


12.11.2020

Розвиток вітчизняного сільськогосподарського виробництва нерозривно пов’язаний з науковою та інноваційною діяльністю установ Національної академії аграрних наук України,  яку очолює доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН України Ярослав Гадзало.
Свій трудовий шлях Ярослав Михайлович розпочав на Львівщині, зрісши від агронома-меліоратора колгоспу «Зоря» Городоцького району до голови Львівської обласної ради. З 2002 року Ярослав Михайлович  - у системі державного управління України: працював першим заступником голови Державного комітету України з водного господарства, заступником міністра аграрної політики України, віце-президентом НААН, а 8 серпня 2014 року його обрано президентом Національної академії аграрних наук України. 
Напередодні професійного свята – Дня працівників сільського господарства, наш кореспондент мав нагоду поспілкуватися з Ярославом Гадзало про те, якими турботами живе НААН України, над чим працюють селекціонери і, врешті, який шлях сьогодні торує аграрна наука.
– Ярославе Михайловичу, напевно, зараз, як ніколи, до вченого слова мають дослухатися сільгоспвиробники, аби в Україні був хліб і до хліба?
– Наша академія проводить наукові дослідження за національною, цільовими державними,  галузевими науково-технічними програмами і окремими проектами та координує тематику досліджень в організаціях, які працюють над розв’язанням проблем АПК. Ми також підтримуємо міжнародні наукові зв’язки з більш ніж 60 установами і організаціями світу.
Насінницькі господарства наукових установ щорічно виробляють 100 тис. тонн елітного насіння нових сортів зернових культур, 30 тис. тонн насіння батьківських форм гібридів кукурудзи, соняшника, цукрових буряків та інших культур і забезпечують близько 90% потреби держави в елітному насінні.
– Яким чином сорти та гібриди вітчизняної селекції виявилися більш витривалими до цьогорічної посухи, ніж іноземні?
 – Сорти та гібриди пізніх культур селекції наукових установ НААН порівняно із сортами іноземної селекції мають більшу посухо- та жаростійкість. За надзвичайно жорстких погодних умов поточного року гібриди кукурудзи, соняшнику, сої та інших культур селекції НААН витримали надмірну спеку і дали врожай. Стабільні результати врожайності продемонстрували кормові і ранні зернові культури селекції НААН. 
Це свідчить, що майбутнє українського аграрного сектора саме за новими перспективними сортами і гібридами, які в жорстких кліматичних умовах демонструють хороші результати. Саме такі сорти створюють селекціонери НААН. Це, до речі, і питання продовольчої безпеки держави, і нарощення експорту українських культур.
 – Після зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та відкриття ринку землі у 2021 році з високих трибун все частіше лунають заклики забрати і розпаювати землі, які перебувають на балансі Національної академії аграрних наук. Наскільки такі заклики правомірні?
– Скажу відверто – нам не треба зайвої землі. На початку незалежності України у системі академії було 725 тис. гектарів, зараз лишилось 423 тис. гектарів з урахуванням всієї інфраструктури. Майже 100 тис. гектарів займають токи, ферми, виробничі приміщення. Понад 33 тис. гектарів –  унікальний біосферний державний заповідник «Асканія-Нова» .
Ті, хто не розуміє, що таке аграрна наука, дійсно стверджують, що Академії достатньо мати 10 тис. гектарів. А чому саме ця цифра і звідки вона взялася – невідомо.
Ми і так поступово позбавляємося своїх земель. Приміром, у цьому році Кабінет Міністрів прийняв постанову про передачу 30 сільгосппідприємств на роздержавлення. Це, передусім, збиткові господарства і ті, які не мають у своїй діяльності наукової складової. Зокрема, по Дніпропетровській області у цьому списку – агрофірма «Наукова».
Традиційно склалося, що все виробництво посівного матеріалу, молодняка ВРХ, маточного поголів’я, свиней, птиці знаходяться у господарствах НААН. Ми бачимо, як за допомогою науки у тваринництві не лише зросла продуктивність дійного гурту з 3600 кг молока у 90-х роках до 6600 кг у наш час, але значно змінилися технології утримання, вирощування, відгодівлі тварин. І це при тому, що 80% поголів’я  – вітчизняної селекції. Маточне ядро теж знаходиться в установах НААН.
У рослинництві теж свої особливості. Ми бачимо, як ведуть себе в нових кліматичних умовах наші вітчизняні гібриди кукурудзи, українські сорти пшениць. В Академії працюють зональні установи, які виводять сорти та гібриди, стійкіші до комплексу хвороб. Селекціонери Інституту зернових культур вивели посухостійкі та жаростійкі гібриди, які відзначаються високою врожайністю. Керівник дніпровської школи селекції академік Борис Дзюбецький повідомив, що на півдні на зрошенні зібрали по 12-14 тонн дніпровських гібридів кукурудзи з гектара, а на окремих полях врожайність сягнула до 17 тонн. Це і є підтвердженням рівня вітчизняної науки. Хто цього не розуміє, той, вважаю, не має державної позиції. Адже не можна нищити своє. Пригадайте Тараса Шевченка, який писав: «Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь...»
– Ярославе Михайловичу, для того, щоб отримати такі врожаї, необхідно у першу чергу мати сучасну систему зрошення. Наскільки ця проблема сьогодні вирішується?
– Ми це дуже добре розуміємо і над цим активно працюємо – на рівні Кабінету Міністрів вирішується питання щодо поновлення зрошення на Півдні України – потрібно дати можливість сільгоспвиробникам отримувати воду і нарощувати виробництво сільгоспкультур. Адже за цьогорічних погодних умов склалося так, що Південь України (крім півдня Одеської області) опинився в кращих умовах, ніж Вінницька, Черкаська, частково Київська і Житомирська області, де кількість опадів була надзвичайно низькою за високої температури повітря. Потрібно витримувати технології і висівати культури, як рекомендує наука (використання кращих попередників, парів), відмовитися від жорстких гербіцидів, які мають негативну післядію. Інакше втрачаємо велику кількість врожаю, як сталося цього року.
Науковці НААН звернулися до уряду зі своїми розрахунками щодо залежності врожайності від кліматичних умов різних регіонів і висновками щодо необхідності компенсації сільгоспвиробникам частини втрат хоча б для закупівлі насіння під врожай наступного року.
У виробництво вже йдуть гібриди, які два роки тому ще випробовувалися на дослідних ділянках установ НААН і мали потенційну врожайність 16-17 тонн сухого зерна. Ми проводимо велику дорадчу роботу, роз’яснюємо сільгоспвиробникам переваги гібридів і сортів вітчизняної селекції, зокрема, щодо стійкості до посухи за умов, коли робота по відновленню зрошення в Україні тільки розпочинається.
Завдяки науковим здобуткам вчених у генетиці, селекції і насінництві та використанню біотехнологій значно посилився вплив науки на ефективну роботу АПК зі збільшення виробництва зерна, формування державного бюджету та валютних надходжень від щорічного росту експорту зерна, олії, ріпаку, сої та іншої продукції. Ми складаємо серйозну конкуренцію експансії іноземних сортів та гібридів.
– Яким чином фінансується аграрна наука? Що треба зробити, аби талановита молодь не залишала роботу в установах НААН і не шукала свого щастя за кордоном?
– Для нормального розвитку аграрної науки потрібно близько 2 млрд. грн. на рік – на проведення досліджень, виплату зарплати, придбання необхідного обладнання. Держава виділяє максимум 550 млн. грн., які спрямовуються виключно на зарплату. При цьому середня зарплата в Академії близько 7 тис. грн. – найнижчий показник по Україні. У той же час окремі державні структури мають у десятки разів більшу зарплату, тому дорікання Академії на необґрунтоване використання бюджетних коштів є абсолютно безпідставним. Низька оплата праці змушує не лише молодих, а й досвідчених науковців розраховуватися з установ Академії.  
Напевно ж, настав час, аби змінити підходи до фінансування аграрної науки. У липні цього року ми провели онлайн-зустрічі у рамках українсько-німецького аграрного діалогу з німецькими вченими – керівниками наукових установ аграрного профілю. У Німеччині є два об’єднання, в одному – 11 наукових установ, у другому – 3. Так ось в цих трьох установах працює 1200 науковців, як колись було у 1990 році в Селекційно-генетичному інституті. Зараз в Одесі всього 300 вчених. 
Тобто ми оптимізувалися. Але маємо бюджетне фінансування менше 50 відсотків від потреби, а в 2019 році отримали лише 35%. Для прикладу, у Німеччині на потреби аграрних наукових установ спрямовується у переоахунку на гривні 11 мільярдів, у нас – 450 млн. при тому, що в Україні на половину менше аграрних науковців, ніж у Німеччині.
Держава ставить умови, коли науковець повинен стати заробітчанином – з бюджету він отримує 5 тис. грн. на зарплату, решта – реалізація інтелектуальної продукції, надання послуг, співпраця з бізнесом, фермерськими господарствами. Україні найбільше підходить німецька трирівнева модель фінансування. Перший рівень – федеральний, коли від держави виділяються відповідні кошти на програми глобального характеру; другий рівень – фінансування областей; третій – суто приватний, коли фірми вкладають кошти. Нам потрібно до цього переходити. За таким принципом відбувається фінансування аграрної науки і в США.
Звичайно, потрібно змінювати законодавство про науку – впроваджувати програми, які базуються на обопільній співпраці державно-приватного капіталу і науки, із залученням іноземних інвестицій.
– Ви неодноразово наголошували, що при такому фінансуванні науки сплачуєте великі податки…
– Дійсно, ми сплачуємо близько 1 млрд. 200 млн. грн. податків. В залежності від регіону – від 600 до 1000 гривень за гектар. Це значно більше, ніж сплачує аграрний бізнес. При цьому окремі компанії ще й отримують державну підтримку у вигляді дотацій з бюджету.
Багато дослідних господарств та дослідних станцій мережі НААН мають Почесні грамоти кращих платників податків. Оце і є відповідь про ефективне використання земель, за рахунок яких йде наповнення місцевих бюджетів.
Не можна порівнювати використання земель у дослідних господарствах і приватних агроформуваннях, де зосереджують увагу на експортно-орієнтовані культури – ріпак, кукурудзу, сояшник, сою.
На думку наших вчених, ринок землі має врегульовувати не лише купівлю-продаж, а створити правову базу для запуску дієвого земельно-іпотечного кредитування, залучення інвестицій в АПК,  які сприятимуть  підтримці дрібного та середнього виробника. Крім того, потрібно посилити державний контроль за збереженням земель та відновленням родючості ґрунтів. Якщо в Україні 32,5 млн. га ріллі в обробітку, то в сусідній Польщі – лише третина цієї площі. Але у нас 45 тис. фермерських господарств, в Польщі – всі, хто обробляє землю, – фермери: їх понад  2 млн. Варто і нам запозичити цей досвід, аби селянам, зайнятим виробництвом сільгосппродукції, зараховувався страховий стаж для отримання пенсії. Якщо у нас 70% всього поголів’я худоби у приватному секторі, то і власники цих господарствах мають розраховувати на отримання державної підтримки, аби ця галузь розвивалася далі.
– Ваші сподівання на найближче майбутнє?
– У системі дослідних господарств – близько 14 тис. працівників. Середня зарплата у них – 7-8 тис. грн., у жнива – 14-15 тис. грн. Люди працюють родинами, адже буває, що на кілька сіл робота є лише у дослідному господарстві. Ця свята земля дана тим людям, які на ній живуть, працюють, навчають своїх дітей. І коли кажуть, що землю треба продати з аукціону, ніхто не говорить про людей. Їх теж продамо? У свій час із 32,5 млн. га розпаювали 27 млн. га ріллі. Селяни отримали свою земельну частку. Пройшло з тих пір 20 років. А мине ще 20 років, де взяти землю для наступних поколінь?
У системі НААН 27 тис. голів ВРХ, 22 тис. овець, більше 20 тис. свиней. Рівень господарювання, звісно, ще треба підвищувати. Але це наше вітчизняне виробництво, де працюють наші люди, які люблять землю і нашу рідну Україну.
Напередодні професійного свята, користуючись нагодою, хочу привітати з Днем працівників сільського господарства своїх колег, які працюють в Академії, керівників, науковців, спеціалістів дослідних господарств та дослідних станцій мережі НААН і побажати всім доброго здоров’я,  наснаги, добробуту.
Інтерв’ю записав Олександр ПЕТРЕНКО.
 
На знімку: президент НААН Ярослав Гадзало, директор ДУ Інститут зернових культур Владислав Черчель, селекціонер Борис Дзюбецький під час відкриття Дня поля 27 серпня цього року у Дніпрі.