Поточний № 20 (1258)

23.05.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Українські польові реалії


02.08.2017

ВАЛЕРІЙ КОФЛЮК більше тридцяти років оре, сіє і жне на рідних томаківських землях. Немає вже і його рідного села Олександрівка,  жодної хатки не лишилося, лише електричні стовпи  із  сумом нагадують, що  ось цією польовою дорогою колись проходила вулиця. Тепер тут поле.
У колгоспі «Ленінський шлях»  розпочинав свою трудову діяльність. А коли розвалився колгосп, прийшов працювати до фермера Анатолія Скорука разом із Олександром Земляним механізаторами. Відтоді обидва трудяться тут. 
- Це наш аксакал, - з повагою представляв нам досвідченого механізатора тепер вже головний агроном  господарства Олександр Земляний.
Навіть вийшовши на пенсію, продовжує Валерій Кофлюк свою одвічну хліборобську працю.   
- На пенсію комбайнера у 1248 гривень хіба сьогодні проживеш? – запитує, усміхаючись. - Якби платили більше, звичайно, не робив би.
Натруджені руки комбайнера ще впевнено тримають кермо  комбайна «New Holland», сьомий рік майже без поломок пливе цей голландський   корабель  ланами Томаківки, не бажаючи змінювати свого керманича. 
- На  російському «Доні» вже не  зміг би, - додає Валерій Кофлюк.  
Такі вони – українські польові реалії.
Світлана МАРКОВА,
Томаківський район,
Дніпропетровська область.
На знімку: В.Кофлюк і О.Земляний близько двадцяти років працюють поруч.