Наш Президент обіцяв у передвиборній компанії, що готовий розмовляти з ким завгодно, аби припинити цю безглузду «гібридну» війну, у якій гинуть люди. Але Путін відмовляється від зустрічі та обговорення цієї теми з нашим президентом. Путін взагалі стверджує, що до цієї війни не має жодного відношення. А насправді він підливає масла в вогонь – дає зброю, посилає своїх військових радників тощо. 

Пригадайте, що ми робимо, коли хата горить? Хіба ми кидаємося шукати того, хто її підпалив? Ні! Ми блискавично шукаємо протипожежні засоби – відра, воду та біжимо заливати полум’я. А подолавши пожежу, починаємо шукати причину. А що робить наш уряд? Він настирливо та безуспішно весь час звинувачує Росію та звертається до «підпалювача» нашої хати з благанням, щоб він допоміг нам загасити пожежу, ініціатором якої сам і був. Такий шлях ні до чого не призведе. В одній із кімнат нашої хати палає полум’я. Звісно, ми зробили правильний крок, що сповістили на весь світ про пожежу у нашому домі та ще й вказали на того, хто підпалив наш дім. Дуже добре! Але ж гасити полум’я  у своєму домі повинні ми самі. Ніхто не зобов’язаний у світі хапати відра, наповнювати їх водою та боротися з полум’ям у Донбасі. Це повинні робити ми і тільки ми!  Будь-якими методами і, насамперед, розмовляти з народом Донбасу. Треба почути, чого вони хочуть і озвучити, чого прагнемо ми. Можливо, в такий спосіб якось домовимося. Потрібен консенсус, без якого війна не скінчиться. Поганий мир кращий за гарну війну!

 

ОБРАЩЕНИЕ  К  РОССИИ

Подсуньте мне любое зло -

Я ничему не удивлюсь,

Но как Вам в голову взбрело

Напасть на Киевскую Русь?

Веками жили в братстве мы,

Делили долю пополам,

И от Сумы, и от тюрьмы

На равных доставалось нам.

 

На Волге Разина челны,

В Днепровье струги козаков -

Народов верные сыны

Боролись с тяжестью оков...

 

И Вам, и нам хотелось жить,

Не испивая горькой чаши,

За это головы сложить

Готовы были предки наши.

 

И в сорок первом против тьмы

В одном строю мы шли с тобою,

В одном окопе были мы,

Сражаясь с вражеской ордою...

 

Их сколько тысяч полегло

У стен Москвы и Киев-града

Ничто сломить их не смогло-

ПОБЕДА им была награда.

 

Народы наши, как один,

Вставали против супостата,

А Вы, доживши до седин,

Как дурни, лезете на брата...

 

И если бы сейчас с глубин

Поднялся б Жуков и Ватутин,

Тут пострадал бы не один

По фазе сдвинутый ваш Путин.

 

Тебе, Россия, не простят

Кумира вашего интрижки -

Тебя судить уже летят

Наш Кожедуб 

и ваш Покрышкин!