Поточний № 4 (1431)

19.03.2024

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Українці хочуть миру!


08.12.2021

Шановна редакціє! В умовах загострення відносин з нашим північним сусідом Росією ми не шукаємо шляхів до порозуміння з простим народом Росії. Навпаки, з обох боків звучить тільки  всіляка критика  Путіна з нашого боку та президента Зеленського з боку Росії. Але ж Путін – це ще не вся Росія. Наші засоби пропаганди не шукають (принаймні так здається) взаємного порозуміння з народом Росії. Хто  дає команду стріляти по українських позиціях?  
Наш Президент обіцяв у передвиборній компанії, що готовий розмовляти з ким завгодно, аби припинити цю безглузду «гібридну» війну, у якій гинуть люди. Але Путін відмовляється від зустрічі та обговорення цієї теми з нашим президентом. Путін взагалі стверджує, що до цієї війни не має жодного відношення. А насправді він підливає масла в вогонь – дає зброю, посилає своїх військових радників тощо. 
Пригадайте, що ми робимо, коли хата горить? Хіба ми кидаємося шукати того, хто її підпалив? Ні! Ми блискавично шукаємо протипожежні засоби – відра, воду та біжимо заливати полум’я. А подолавши пожежу, починаємо шукати причину. А що робить наш уряд? Він настирливо та безуспішно весь час звинувачує Росію та звертається до «підпалювача» нашої хати з благанням, щоб він допоміг нам загасити пожежу, ініціатором якої сам і був. Такий шлях ні до чого не призведе. В одній із кімнат нашої хати палає полум’я. Звісно, ми зробили правильний крок, що сповістили на весь світ про пожежу у нашому домі та ще й вказали на того, хто підпалив наш дім. Дуже добре! Але ж гасити полум’я  у своєму домі повинні ми самі. Ніхто не зобов’язаний у світі хапати відра, наповнювати їх водою та боротися з полум’ям у Донбасі. Це повинні робити ми і тільки ми!  Будь-якими методами і, насамперед, розмовляти з народом Донбасу. Треба почути, чого вони хочуть і озвучити, чого прагнемо ми. Можливо, в такий спосіб якось домовимося. Потрібен консенсус, без якого війна не скінчиться. Поганий мир кращий за гарну війну!
 
ОБРАЩЕНИЕ  К  РОССИИ
Подсуньте мне любое зло -
Я ничему не удивлюсь,
Но как Вам в голову взбрело
Напасть на Киевскую Русь?
Веками жили в братстве мы,
Делили долю пополам,
И от Сумы, и от тюрьмы
На равных доставалось нам.
 
На Волге Разина челны,
В Днепровье струги козаков -
Народов верные сыны
Боролись с тяжестью оков...
 
И Вам, и нам хотелось жить,
Не испивая горькой чаши,
За это головы сложить
Готовы были предки наши.
 
И в сорок первом против тьмы
В одном строю мы шли с тобою,
В одном окопе были мы,
Сражаясь с вражеской ордою...
 
Их сколько тысяч полегло
У стен Москвы и Киев-града
Ничто сломить их не смогло-
ПОБЕДА им была награда.
 
Народы наши, как один,
Вставали против супостата,
А Вы, доживши до седин,
Как дурни, лезете на брата...
 
И если бы сейчас с глубин
Поднялся б Жуков и Ватутин,
Тут пострадал бы не один
По фазе сдвинутый ваш Путин.
 
Тебе, Россия, не простят
Кумира вашего интрижки -
Тебя судить уже летят
Наш Кожедуб 
и ваш Покрышкин!
 
З повагою Ігор БОГОМАЗ,  ветеран праці.
м. Дніпро.