Життя людини інколи може змінитися надзвичайно швидко. У долі Фахраддіна Мухтарова 1988-й став роком надзвичайних випробувань: через міжетнічний конфлікт, що спалахнув у Нагорному Карабасі, його родина разом з іншими мусили кинути рідні домівки і шукати захисту в Україні. Їх прийняли як рідних в Ковпаківці Магдалинівського району, де в місцевому колгоспі всім переселенцям знайшлася робота. І не лише вона – у 1992-му 27-річний Фахраддін закінчує Дніпропетровський аграрний університет за спеціальністю зооінженер.

ВІДТОДІ праця на українській землі визначила його подальшу долю. Завдяки власній формулі успіху – мати мужність, рішучість і волю, щоб стати справжньою людиною – прийшли визнання колег і повага земляків. Після падіння колгоспної системи Фахраддін Мухтаров зумів організувати селянське фермерське господарство «Сяйво». В 2000-му воно орендувало земельні паї у жителів Преображенки та частково Прядивки Царичанського району для вирощування зернових та технічних культур, дало роботу десяткам місцевих жителів. У ті роки Олександр Бражник для суспільних потреб Преображенки заснував благодійний фонд «Турбота», до якого всі орендарі землі вирішили перераховувати певну суму з кожного гектара орендованої ріллі. Директор «Сяйва» Мухтаров підтримав цю благородну ідею. Більше того, після обрання його 2010-го депутатом Дніпропетровської облради від частини Царичанського району він запроваджує принципи меценатської підтримки молоді і старшого покоління у селах виборчого округу. Ось як пояснює витоки турботи про людей Фахраддін Алладін-огли Мухтаров:
- Ніколи не забуду, як Україна прихистила і вивела нас в люди, буду повік вдячний за це. Ставши депутатом, переживав – чи знайду спільну мову з великою громадою - половиною Царичанського району? Та за 5 років добре вивчив життя і побут людей. І визначив пріоритети: створення належних умов для навчання наших дітей, підтримка учасників війни та осіб похилого віку, проведення футбольних та інших спортивних турнірів і культурних заходів тощо. Власним коштом допоміг Бабайківській, Прядивській, Китайгородській, Могилівській школам, разом з проектом ЄС – Преображенській, всім дитячим садочкам округу і церквам, вручив депутатські премії випускникам Китайгородської та Преображенської шкіл, які поступили до вузів. Допоміг провести складні операції десяти хворим діткам, не відмовив жодній людині, яка звернулася до мене. До цього мене спонукає власне сумління. Як людина віруюча, думаю – а якби на їхньому місці була моя мама, моя сестра?
А найскладнішим своїм депутатським завданням члена постійної комісії Дніпропетровської облради з питань культури, спорту і туризму Мухтаров вважає визнання ЮНЕСКО наприкінці 2012 року петриківського розпису нематеріальною культурною спадщиною людства:
– Особливо приємно, що сталося це в моїй першій Батьківщині – Азербайджані. Світ визнав унікальність українського розпису, духовного надбання моєї другої Батьківщини – України, тому сприйняв цю довгоочікувану подію як особисте щастя. Їй передувала велика робота - два тижні в складі нашої делегації я перебував у Парижі, через посла Азербайджану та міністра культури Караєва доносив правду про Україну представникам інших держав. Тоді в Баку засідали біля 780 делегатів зі 116 країн світу, так що обсяг проведеної нами роботи був чималий.
До речі, післязавтра, 5-го вересня, у Петриківці відбудеться традиційний фестиваль-ярмарок «Петриківський дивоцвіт», під час якого буде розглядатися питання про надання йому статусу міжнародного. Так неповторне українське мистецтво сягає світових вершин, до яких його заслужено підносять вірні сини і доньки Вітчизни, незалежно від національності…
А сьогодні Фахраддіна Мухтарова найбільше непокоїть російська військова агресія в Донбасі. Він з власного досвіду знає, що таке страшна братовбивча війна, розпочата бездумними нащадками Сталіна-Гітлера для порятунку останньої конаючої імперії:
- Для цієї підлої війни немає причин, тому сподіваюся на її швидке завершення. У Донбасі не існує підстав, щоб одні люди вбивали інших. Але знаю, що чужоземну агресію може зупинити лише сила. Неодноразово бував у зоні АТО, допомагаю чим можу захисникам України. Щойно передав УАЗ, броньований приорільськими майстрами, воїнам 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Потреби бійців АТО для мене є і будуть головними. Дуже важливо, щоб на передовій вони знали, що і їхні родини під особливою опікою українського суспільства. Для цього я придбав шкільні набори дітям учасників АТО Царичанського району, які пішли 1 вересня до 1-4 класів. Так швидше до нас повернеться омріяний мир, і ми зможемо здійснити все задумане для поліпшення умов життя.
А воно підкидає й інші проблеми. Для економії державних коштів у Дніпропетровщині відродили недолугу ідею закриття малокомплектних шкіл. Та у Царичанському районі це не вдалося зробити. Позиція Фахраддіна Мухтарова однозначна: не допустити закриття шкіл, бо це фактично закриття сіл. Він це розуміє як селянин і батько трьох дітей та дід двох онуків. Жителі Приорілля вірять, що ця ідея і всі добрі починання депутата Мухтарова і далі втілюватимуться в життя.

Григорій МИКОЛАЙЧУК. Дніпропетровська область.