Нещодавно під час вивчення теми «Сільське господарство» наш вчитель географії Зінаїда  Іванівна Ліцукова запропонувала нам відвідати сучасну молочну ферму. Ми згодились поїхати. Не знаю, як інші, але я подумала, що це буде звичайнісінька ферма з коровами, котрих бачила в селі у дідуся.  І нічого цікавого там не побачу. Але  я дуже помилилася... 

Ми потрапили на сучасний молочнопромисловий комплекс «Єкатерининський». Це  справді найсучасніше  високотехнологічне виробництво, де майжа вся робота з догляду та обстеження тварин автоматизована. А ще мене вразила облаштована територія – гарні клумби, асфальтовані доріжки і абсолютна чистота. При вході до будівлі  здається, що це приватна лікарня, тому що нас попросили одягнути бахіли. Це ж треба, подумалось мені, моя бабуся ніколи бахіл до корови не одягала.

Цікаво, що корови тут незвичайні, шведської породи. Як повідомила екскурсовод, ці корови дуже продуктивні і дають за добу в середньому 30 літрів молока, воно якісне і поживне, придатне для виробництва дитячого харчування. Тварини знаходяться в різних секторах в залежності від віку, статі. До майбутніх мам ставляться дуже відповідально, доволі ретельно відстежуючи стан здоров’я і відповідно складаючи раціон. Коли народжується малеча, то її одразу переводять до сектору наймолодших. Навіть одразу оформлюють паспорт, як у людини, куди записують ім’я тварини.

Коли екскурсія добігала кінця, то мені здавалося, що більш нічим мене не здивуєш. Проте, коли всі спостерігали, як поважно йдуть на доїння корови,  я помітила стіну, на якій було дуже багато фотографій. Я придивилась ближче, і виявилося, що на цих фото відстежувалася еволюція цього виробництва. Все починалося зі старенької ферми та декількох десятків корів. А на сьогоднішній день це сучасний тваринницький комплекс, де утримується декілька тисяч корів, де майже немає персоналу, крім лікарів та людей, котрі керують обладнанням.

Власник комплексу Анатолій Клименко стверджує: «Щоб реалізувати такі масштабні проєкти, мабуть, мало мати гроші або впливові знайомства. Треба народитися людиною, яка не боїться йти вперед. Треба не боятися ризикувати. Твердо впевнений в одному: дорогу осилить той, хто нею йде». 

Цікава думка, з якою  важко не погодитися. Для мене Анатолій Володимирович – цікава людина. Також і важлива справа, якою він займається, доводячи всім, що Європу можна будувати в Україні.