– Дійсно, багато господарств недоотримали врожаї зернових та технічних культур внаслідок відсутності опадів. Найбільшого удару зазнали сільгоспвиробники півдня України. Зокрема, на Одещині навіть не могли зібрати озиму пшеницю через посуху, яка, до речі, триває з 2019 року. Треба розуміти, що ми знаходимося у зоні ризикованого землеробства, і до такого розвитку подій треба бути готовими.

У Дніпропетровській області спостерігались невеликі опади, але на більшій території вони пройшли вчасно. Тому в господарствах, де дотримувалися культури землеробства, навіть за значної посухи і спеки зібрали по 4-5 тонн кукурудзи та по 3-4 тонни пшениці. Що дозволило перекрити витрати на технологічне забезпечення сільгоспвиробників.

– Дослідні господарства та дослідні станції, які входять у мережу Інституту, мають  розроблені та затверджені сівозміни, завдяки чому розміщення сільгоспкультур відбувається відповідно науково-обґрунтованому чергуванню попередників. У крупних агроформуваннях теж визначається стратегія розвитку рослинницької галузі часто із залученням науковців. Здебільшого нехтують прописними істинами малоземельні фермери та одноосібники, які перенасичують власні наділи соняшником, інколи навіть вирощують його беззмінно. За відповідною ситуацією, земля у сприятливі за зволоженням роки пробачає такий нефаховий підхід. Але за нинішнього посушливого року такі серйозні прорахунки у землеробстві зумовили значну втрату врожаю. Після соняшника баланс вологи у ґрунті відновлюється лише через 4-5 років. Це підтверджено висновками вчених нашого Інституту ще у 1980-х роках.

В останні роки, через інтенсифікацію виробництва, сільгоспвиробники загущують посіви кукурудзи, сподіваючись отримати більшу врожайність. Зважаючи на народну приказку «Сій густо – не буде пусто», даний технологічний захід йде у розріз науковим рекомендаціям, сформованим завдяки багаторічним дослідженням. Навіть для силосної кукурудзи загущені посіви не завжди бажані, оскільки зелена маса теж потребує відповідного вмісту сухої речовини та качанів, а не лише самої листостебельної маси. 

Ми вкотре пересвідчилися, що врожайність гібридів залежить від погодних умов, технології вирощування та правильного вибору генетики. Зокрема, коли у зоні Степу рослини, як цього року, відчувають дефіцит вологи, ранні гібриди можуть мати пріоритет завдяки кращому використанню весняних опадів і меншої потреби у зволоженні, що дозволяє сформувати врожай на рівні 6-7 тонн при ранньому збиранні наприкінці серпня чи початку вересня. У цьому випадку зернова кукурудза може бути попередником для озимої пшениці.

Наш селекційний центр розташований між Лісостепом і Степом. Відповідне розміщення дозволяє добре оцінювати матеріал на стресовому фоні та відібрати саме посухостійкі гібриди. Як результат, генетика наших гібридів кукурудзи в екстремальних умовах має переваги над зразками закордонної селекції, що відібрані на фоні більш сприятливих умов. За результатами виробництва зерна цього року до Інституту не надійшло жодної рекламації від сільгоспвиробників, які у товарних посівах мали дніпровські гібриди кукурудзи. Однак часто наші селекційні розробки безпідставно критикують через сформований стереотип щодо високої вологості зерна при збиранні. Щоб стверджувати або спростовувати цю думку, необхідно визначатися із запропонованим сортиментом гібридів та місцем їхнього вирощування. Адже погодні умови Дніпропетровської, Київської, Черкаської областей дуже різняться. Якщо ми говоримо про Степ, то тут зерно кукурудзи втрачає вологу до базової вже у вересні. У той же час у зоні Лісостепу, Західного Лісостепу, де зерно часто потребує досушки, навіть гібриди іноземної селекції не забезпечують 14 відсотків базової вологи на час збирання. 

Сформоване різноманіття комерційних гібридів ДУ ІЗК НААН має зразки, що характеризуються інтенсивною вологовіддачею при дозріванні на рівні іноземних. Проте надмірна захопленість ознакою «низька вологість зерна при збиранні» може призвести до втрати посухостійкості гібрида.

Основна лінійка наших гібридів – з ФАО-200 до ФАО-350, зазвичай, у Степу формує вологу зерна нижчу за 14%. Інша справа, що період сухого зерна триває недовго. Тобто, якщо воно не зібране, у жовтні, листопаді, температура знижується, випадають опади, зерно накопичує вологу. Тобто відбувається вторинне зволоження до 20-22%.

– Цьогорік іноземні гібриди не вродили, не витримавши такої посухи. Наші гібриди створені в Україні і адаптовані саме до цих кліматичних умов. Над проблемою синтезу нових гібридів кукурудзи в Інституті зернових культур працює значний колектив науковців (понад 40 осіб), діє селекційна школа, очолювана академіком Борисом Дзюбецьким. 

Розповсюдження селекційних розробок ДУ ІЗК НААН відбувається через реалізацію батьківських компонентів гібридів кукурудзи, а наші партнери за ліцензійними угодами вирощують якісне насіння. Однак у планах установи долучитись до виробництва кінцевого продукту – сертифікованого першого покоління. 

– Ми отримали третій показник валового виробництва зерна за всю історію України – близько 67 млн. тонн, де кукурудза за прогнозами складатиме 27-28 млн. тонн. Але головне для сільгоспвиробника не врожайність, а реалізаційна ціна продукції. Наприклад, у 2019 році при високих врожаях господарства отримали збитки внаслідок неконкурентних цін на зернові культури. Сьогодні ж вартість тонни кукурудзи сягає 7 тис. грн., пшениці – 8 тис. грн., що позитивно для економіки підприємств.

– Робота «Високопродуктивні гібриди кукурудзи» (автори - Борис Дзюбецький, Владислав Черчель, Тетяна Сатарова, Микола Кирпа, Наталія Боденко, Юрій Лавріненко, Ліана Чернобай, Олег Стасів), представлена Національною академією аграрних наук, Державною установою Інститут зернових культур, Інститутом зрошуваного землеробства, Інститутом рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, Інститутом сільського господарства Карпатського регіону. Над  цим проектом  ми працювали впродовж тривалого часу. 

Сьогодні у Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, внесено понад 200 гібридів кукурудзи селекції НААН. Відповідна робота пройшла громадське обговорення 29 жовтня ц. р. на засіданні Вченої ради Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН». До речі, перша державна премія в галузі селекції кукурудзи в нашій установі була отримана ще у середині минулого століття академіком Борисом Соколовим. Тож будемо сподіватись на продовженні славних традицій.

– Над розв’язанням фундаментальних і прикладних завдань ведення землеробства на зрошуваних і неполивних землях працює Інститут зрошуваного землеробства НААН. Але згадаймо, що за радянських часів у нас було охоплено зрошенням понад 2,5 млн. гектарів із понад 30 млн. гектарів орних земель. 

Правильно ставити питання іншим чином: скільки в Україні запасів прісної води? Згадаймо одну з жахливих екологічних катастроф сучасності – пересихання Аральського моря. План СРСР з перетворення середньоазіатських республік в найбільших виробників бавовни був запущений в дію в 50-х роках минулого століття. Воду для зрошення надто сухих і не придатних для цієї мети територій почали забирати саме з головних артерій Аральського моря – Сирдар’ї та Амудар’ї. Через це велика частина води взагалі перестала доходити до самого моря.

Дослідження вчених засвідчили, що навесні 2020 року в Україні були найнижчі запаси прісної води за останні 100 років. На мою думку, зрошення може вирішити ситуацію лише частково. Варто розробляти більш глобальну стратегію в землеробстві у розбудові захисних систем, які б могли накопичувати вологу у ґрунті.  У першу чергу – це  дотримання сівозмін та забезпечення полів захисними лісосмугами, відновлення водних джерел, які є у балках і зараз замулені. Але це, як ми розуміємо, робота не одного дня. 

– Враховуючи нинішню ситуацію в Україні і світі, насамперед хочу побажати усім здоров’я і добрих фінансових результатів. Хай аграрна справа квітне і дає надію на майбутнє. Аграрії, обираючи вітчизняний продукт, таким чином ви забезпечуєте продовольчу безпеку нашої країни!