Інформаційна сфера інколи дуже серйозно відрізняється від реальних фактів. Особливо це відбувається під час виборних кампаній, де б вони не були. Обіцянки, які даються під час кампанії і їх імплементація потім – це дві різних речі. Яскравий приклад – обіцянка новообраного президента Сполучених Штатів Дональда Трампа зупинити війну в 24 години ще до його приходу на офіційну посаду президентом, яка відбудеться після інавгурації 20 січня. Дехто прямо сприймає такі заяви, але українці, які чули від тодішнього речника української офіційної влади пана Арестовича про завершення війни в два-три тижні, думаю, мають більш толерантно ставитись і до інших заяв. 

Вірте людям, яким треба вірити. Це своя українська влада, яка б вона не була. Вона демократично обрана. Президент України сьогоднішній. Експертам, а не політичним коментаторам. Аналітикам, хто неодноразово підтвердив своє реноме не в прогнозах, а в оцінці ситуації. Якщо ви мені вірите, я вам скажу свою позицію, яка не є на 100% гарантована, але вважаю, що вона аргументована. 

Жодних реальних мирних планів, на превеликий жаль, для України в найближчі місяці не буде. Жодного мирного плану президента Трампа на сьогоднішній день не існує. Це ще потребує опрацювання і підготовки різних важелів впливу, в тому числі на Росію. Жодної стратегії перемоги України не існує, тому що немає зараз співпадіння стратегії України і наших партнерів.  

На мою думку, всі ці питання переносяться як мінімум на весну. Раніше практичних обговорень практичних не буде, але побачимо вкиди і поширення дуже багатьох ініціатив різного бачення того, як краще українцям капітулювати. Спочатку буде дуже серйозний тиск на Україну, і якщо російська сторона не змінить свого підходу і продовжить в тому же стилі, буде другий етап, коли наші партнери займуть іншу позицію. 

 

Росія іде до своєї поразки. Проблема в тому, що це може бути рік, три, а може бути десять, ми не знаємо. В спецслужб західних країн є така інформація стосовно економіки Росії, яка вибрала вже фактично всі фонди. Це країна, яка заявляє про ядерні погрози і водночас не може забезпечити своїх громадян простим маслом простим, а купує українське масло в Саудівській Аравії чи в Туреччині, і тим самим закриває соціальне незадоволення. 

Я багато займався Росією і може сказати: там може так зірватись з гачка. Якщо буде порушений договір царя з його челяддю, якщо людям, грубо кажучи, тиждень не дадуть горілки і ковбаси, на території в 100 кілометровів від Москви і Санкт-Петербургу буде такий саме бунт, який почався в свій час з броненосця «Потьомкін». Путін насправді більше боїться не Дональда Трампа чи США, а цього бунту. Він вважає, що війною проти України він сцементував владу в Росії і в нього тепер поліцейська держава достатня для подавлення цих бунтів. Але що буде далі, якщо санкції не будуть зняті? Тому перше, що вони будуть кричати у січні – «Зніміть санкції з Росії». 

 

Йому треба буде показати, хто в світі лідер тим нахабним представникам російської влади, які погрожують Вашингтону ядерною зброєю, і які говорять, що навіть Дональд Трамп нічого не змінить і все в руках Москви. Їм треба показати їх місце.  

Вони ще мають спочатку розібрати наслідки від вибуху ракети «Сармат», якою вони погрожували США, а не можуть навіть цю ракету запустити. Вони показують всю свою технологічну неготовність. І на цьому тлі я б хотів звернути увагу на запуск американцями у день виборів ракети «Мінітмен-3». 6200 миль достатньо для того, щоб через полюс досягти російської території з боку США. А тим більше демонстрація чіткості попадання в ціль. Ракет багато таких. Це не оцей одиничний «Сармат», який не злітає. 

Не треба нам вже українцям повторювати, що ми з вами і допоможемо скільки зможемо. Допоможіть скільки треба. Проведіть чергові навчання на Алясці близько до території Росії з Японією, з іншими партнерами, можливо, з Південною Кореєю, щоб Росія відволікла ті сили, які вони перекинули з Дальнього Сходу до нас, оголивши свій східний фланг. По-друге, чому США не говорити з партнерами про закупівлю американських озброєнь за кошти інших країн? Тут нам багато допомагають Японія і республіка Корея. А Норвегія? Ця країна сидить на трильйонах доларів. Півтора з них виділяє на безпеку. Можна купити на ці кошти американське обладнання? Дональд Трамп буде проти цього? Не буде. Тобто вихід є. Європа, яка візьме більше відповідальності на себе, може закрити ці дірки