Поточний № 48 (1235)

10.12.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Вежа


19.04.2018

Наша підгороднянська земля зберігає багато цікавих та своєрідних місць, які притягують своєю загадковістю і таємничістю багато років. Одним з таких місць є німецька Вежа, про яку в Підгородному ходять легенди та перекази.
Колектив районної дитячої бібліотеки випустив серію путівників «Туристичними  стежками Підгородного», в якій відображаються історичні, культурні, місця нашого давнього поселення. Генератором ідеї створення путівників є директор КЗ ДЦРБ Галина Гаврилова.
У третьому випуску якраз і йде мова про таємничу Вежу. До цього видання увійшли короткі відомості про німецькі колонії міста Підгородне та силосну вежу. Це видання ми присвятили до річниці  заснування слободи Підгородня.  
Наш путівник розрахований на організаторів дитячого читання, підлітків, гостей нашого міста та людей, які не байдужі до історичної та культурної пам’яті своєї малої батьківщини. Сподіваємося, що погортавши сторінки путівника, вам захочеться помандрувати берегами Кільчені до силосної вежі, яка височить на території німецької колонії Кронсгартен…
Після ліквідації Запорізької Січі на землях, що одержали назву Катеринославського намісництва, утворився своєрідний вакуум. Царські урядовці енергійно витісняли корінне населення з обжитих місць. На тій землі з дозволу і заохочення царського уряду поселилися болгари, німці, серби, молдавани, вірмени, грузини. 
У 1789 році, за 200-300 метрів від Катеринослава 1, по обох берегах Кільчені виникли дві німецькі колонії – Іозефсталь і Кронсгартен. На лівому березі Кільчені, недалеко від гирла, стояла німецька колонія Кронсгартен.
Назва першої колонії означала: «Іозеф» – Йосип, «таль» – долина. Очевидно, першим, або старшим з колоністів був Йосип, що оселився в Самарсько-Кільченській долині. Назва другої колонії, яка також складається з двох німецьких слів: «Крон» – крона на дереві і «гартен» – сад, квітучий, пишний сад.
Катерина ІІ, німкеня за походженням була щедрою до своїх співвітчизників. Вони одержували кращі землі, ліси, води, великі суми грошей, звільнялись на 30 років від податків і військової повинності. 
Напередодні Першої світової війни в Підгородному налічувалось 1 170 дворів і 7 831 житель.
Під час Першої світової війни і революційних подій 1917-1920 років Підгородне захоплювали військові частини Червоної Армії, німецько-австрійські війська, частини білогвардійської армії генерала Денікіна. На початку 1920 року у селі встановлено радянську владу та до Підгородного було включено територію німецької менонітської колонії Кронсгартен, яку жителі покинули перед приходом до влади більшовиків (меноніти – протестанти, які виділилися із анабаптизму на початку 16 ст.)
На території німецької колонії стоїть силосна вежа. Про неї дехто говорить, що це водонапірна башня, а дехто називає її силосною вежею, про яку у Підгородньому побутують легенди. Цю, що ми пропонуємо вам, записана зі слів Лесі Коваль (1939 р. н.), корінної жительки Підгородного.
У 70-х роках 18-го століття, при впадінні річки Кільчень у річку Самару, будувалося місто Катеринослав Перший, або Катеринослав Кільченський. Для його будівництва за розпорядженням імператриці були привезені німці-будівельники. Вони поселилися окремою слободою, яка потім так і називалася Німецька слобода. Її ще називали Маніста. Це було якесь німецьке слово, яке корінні місцеві жителі перекрутили на свій лад.
Німці жили тут разом із сім’ями. На одному боці німецької вулиці розташувалися двоповерхові будинки: в них жили багатії, керівна верхівка. По інший бік вулиці стояли одноповерхові споруди – для бідних робітників.
Якось у німецькій слободі один хазяйновитий німець вибудував вежу – споруду для зберігання силосу. Він робив її на совість. Кажуть, що для будівництва вежі використовував сирі яйця, бо вони добре укріплюють будівельний розчин.
Пройшло багато років. Сталася революція, потім громадянська війна, Друга світова війна. Багато будівель було зруйновано, тільки силосна вежа височіла над руїнами. Її не зруйнував ні час, ні бомбардування. Під час війни Вежа стояла, немов зачарована: бомби, міни, снаряди в неї просто жодного разу не влучили. А це ж була найвища споруда у поселенні, і тут проходила передова лінія фронту.
Після війни підгородняни розбирали будівлі у німецькій слободі, щоб взяти цеглу на фундамент нових будинків. І як не старалися дістати цеглу із загадкової Вежі – у них нічого не вийшло…
І до сьогодні німецька силосна вежа стоїть ціла і неушкоджена. Мешканці Підгородного вважають її одним з «чудес» і окрасою своєї місцевості.
На жаль, місцева влада не опікується історичною пам’яткою. До неї прокладено туристичний маршрут, але тільки на папері. Влітку там буяють бур’яни і добратися до неї складно, а ще й недобросовісні підгородняни звозять до неї побутове сміття. Не байдужі жителі свого часу пропонували зробити там суботник, але для цього треба транспорт для вивезення сміттєзвалища...
Та попри всі негаразди, до неї протоптана стежинка, по якій всі бажаючі пробираються, щоб доторкнутися до історії нашого краю.
Тетяна РУХЛІНСЬКА,
м. Підгородне, 
Дніпропетровська область.