В останню неділю перед Великоднем святкують Вхід Господній в Єрусалим.
За євангельською оповіддю, коли Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також пальмовим гіллям. Відтоді на згадку про цю подію віруючі напередодні свята несуть до церкви зелені гілочки дерев. У нас таким деревом стала верба, як відображення особливостей природи України. На цей час вона вкривається зеленим листям, тому в народі свято називають Вербною неділею. Святкують її за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають вербним.
У Вербну неділю правиться Служба Божа. Священик одягає світлі ризи. Після Служби Божої він благословляє галузки дерев, скроплюючи їх свяченою водою. Здавна в Україні ці гілочки ставили в хаті за іконами або садили на городі. Ними благословляли худобу, коли перший раз виганяли її на пашу. З посвяченою вербою господар обходив своє обійстя, щоб уберегти його від нечистої сили. Гріх було топтати ногами свячену вербу, а тому навіть найдрібніші гілочки, що залишалися після освячення, спалювали на вогні, щоб не потрапили під ноги. Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски.
Виходячи з церкви у Вербну неділю, люди один одного легко торкалися лозою, кажучи: “Не я б’ю, лоза б’є, за тиждень буде Великдень”.