У своєму зверненні до читачів автор наголошує: «Нехай тебе наснажує моє ліричне слово, нехай воно збуджує в тобі світлі почуття, надає тобі сил, дарує радість життя. Своїм поетичним крилом пригортаю тебе до свого серця. У кожній осені є мрія про весну, бережімо її».

«Весна у голосах осінніх». Так можна сказати про нову поетичну збірку Костянтина Дуба «Зорецвіт осіннього саду», – написав патріарх поезії Придніпров’я Микола Миколаєнко у реценції на цю книгу.  – Вона, розквітчана багряним полум’ям осені, сповита ніжністю й любов’ю, «трояндно розцвіла». Читаю і радію: творче слово поета могутнє, розкішне, привабливе. Костянтин Дуб – учений і поет – щасливо осягає нові поетичні обрії:

Я світу Росішкового 

красу ввібрав,

Як сонях пелюстками

світло сонця,

Напився рос, сп’янів 

від запаху оттав…

Читача п’янить запашне поетове слово. Я теж відчуваю глибинну суть слова поета. Мені імпонує Дубів пошук, заглибленість у зміст поетичного слова. Тематично осінні, вірші пахнуть чарівною весною...

Допоки ми ще 

житимем у світі, -

В осінній позолоті 

сприйматимем красу,

І в доброзичнім

 радіснім привіті,

 осінню пору 

ми намріємо весну.

... За плечима його осінь. Павутиння напина струни мінорних мелодій. Але вірші його повні весняного привіту. Для нього весь світ – немов рідна хата з усміхненою на порозі матір’ю з її одвічними тривогами…»