Часто на ринку можна побачити людей, що вибирають посадковий матеріал, якість якого вони визначають за станом кореневої системи. І вони абсолютно праві, адже саме корінці забезпечують (чи ні) успіх вершкам. Але при цьому часто видно, що вибір цей не позбавлений стереотипів, іноді не зовсім правильних з погляду науки...

НАПРИКЛАД, осіннім днем садівники радісно несуть з ринку саджанці, що мають по одному довгому кореню-хвосту. Оголеність цих «хвостів» нічим не прикрита і підставлена променям яскравого сонця. Власники саджанців раді: вибрали - найкраще, он який довгий та товстий корінь має кожна рослина.
Насправді нічого гарного в такому корені-хвості немає. Якщо подивитися на те, як працює коренева система рослин, то ми побачимо, що подібні корені (вони називаються кістяковими) в основному несуть функцію закріплення рослини в ґрунті. А ось живлення рослини здійснюється зовсім не ними, а дрібними білими, дуже тонкими корінцями, які називаються ризоїдними.
Ці корінці зазвичай розташовуються на периферії кореневої системи. Саме вони поглинають дорогоцінну для рослин вологу.
При транспортуванні рослин, пересаджуванні ризоїдні корінці неминуче ушкоджуються. І поки вони не наросли, рослина живе тільки за рахунок своїх внутрішніх резервів, тих, які вона накопичила в період вирощування в розпліднику. Знаючи це, легко зрозуміти, у якої рослини більше шансів вижити, а у якої менше, а то і немає зовсім. Рослина виживе тільки в тому випадку, якщо цих резервів вистачить до того моменту, коли відростуть ризоїдні корені, здатні компенсувати витрати, що йдуть із випаруванням.
Звідси стає ясно, що ідеально може почувати себе тільки та рослина, яка має кореневу систему, здатну швидко відновитися. А швидше відновиться, тобто обросте ризоїдами, мичкувата коренева система, а зовсім не стрижнева, хоча вона і здається на перший погляд більш сильною і здоровою. Навряд чи одиничний стрижневий корінь, наполовину, як водиться, поранений і підсохлий, швидко обросте численними волосяними корінцями.
Необхідно відзначити, що мова тут іде не стільки про біологічні особливості будови кореневої системи того або іншого виду, скільки про наявність або відсутність її формування, що повинне виконуватися в будь-якому розпліднику.
Дійсно, частина видів споконвічно за своєю морфологією має стрижневу кореневу систему, частина мичкувату, а частина поверхневу. Але при відповідних формуваннях і регулярних «перешколюваннях» у розпліднику і рослини зі стрижневим корінням цілком можуть мати мичкувату кореневу систему.
До речі, при всіх плюсах мичкуватої кореневої системи, вона пересихає куди швидше стрижневої. Майте це на увазі і перевірте, чи не купуєте ви рослину по суті вже без коренів, які просто висохли (це легко перевірити, пощупавши їх: нехай сухі зверху, але при цьому пружні - це живі корені, а нехай і мокрі зверху, але мляві і повислі - будуть відновлюватися на превелику силу).
Ну, якщо з обростанням придбаних кореневих систем ризоїдами все зрозуміло, то резонно виникає і таке питання: а чи можна зберегти ці ризоїди без ушкоджень? Зберегти їх можна, тільки купуючи рослини в контейнерах або пересаджуючи на незначні відстані з кореневою грудкою, з максимальним її збереженням.
Однак і при покупці рослин у контейнерах теж не все так гладко, як здається на перший погляд. Рослини приходять у торфі, який не може служити довгостроково, і рослини, особливо кімнатні, бажано пересадити в ґрунт якнайшвидше.
Субстрат, звичайно, має запас живильних речовин за рахунок включення у його склад добрив, у тому числі і тривалої дії, але в ньому відсутня бактеріальна основа, тому що перед засипанням у контейнери в більшості європейських розплідників він пропарюється при температурі близько 200 градусів (це вимога карантинних служб).
Інша небезпека криється в тому, що контейнери часто подовгу знаходяться на продажній площадці, і корені не просто проростають крізь субстрат, а переростають його і починають спіралізуватися, закручуючись по стінках контейнера. Це негативно позначається на їхній наступній приживлюваності. Рослина витрачає масу сил, щоб з цих закручених у спіраль коренів отримати розгалужену кореневу систему.
В Америці навчилися боротися з цим явищем, використовуючи систему «Spin Out», коли на стінки контейнера наноситься спеціальна суміш, при зіткненні з якою корені обпалюються. Це працює як прищіпка, і вони починають не спіралізуватися, а розгалужуватися (альтернатива перешколюванню рослин з підрізуванням кореневої системи).
У нас ця система не використовується і часто, дістаючи грудку з контейнера, ми бачимо просто моток товстих коренів, згорнутих у спіраль. Зрозуміло, що розплести таку систему неможливо, але все-таки має сенс взяти дерев’яний кілочок і розібрати грудку, нехай і з частковим ушкодженням коренів.
Розібрані корені, поміщені в живильний субстрат у посадковій ямі, зазвичай дуже швидко починають відновлення. Але пам’ятайте, що яма повинна бути більше грудки (контейнера) рази в три по ширині і рази у два по висоті. У протилежному випадку ви посадите рослину в той же контейнер, і навіть розправлені корінці, наткнувшись на більш щільні стінки посадкової ями, чим субстрат усередині неї, почнуть знову спіралізуватися.
Хочеться порекомендувати не шкодувати контейнерів, адже вони істотно дешевші, ніж рослини в них. Часто можна побачити, як контейнер з метою його збереження здирається з коренів, які проросли крізь його дренажні отвори. При цьому корені часто просто скальпуються, і їхня оболонка здирається з них панчохою. Розріжте контейнер, не шкодуйте його, пошкодуйте корені. До речі, їх необхідно ретельно оглянути й обрізати до здорової тканини.
Не кращі і ті корені, які зовсім не встигли прорости в контейнері. Справжня контейнерна рослина при її піднятті за крону не повинна висмикуватися із ґрунту. Якщо відбувається саме так, то ви придбали не контейнерну, а рослину з голим коренем, упаковану в пластиковий контейнер. У цьому немає нічого поганого, але майте на увазі, що ви попросту трохи переплатили. Навесні цим грішать багато розплідників, але потім, поки рослини стоять і чекають свого покупця, вони зазвичай проростають і стають контейнерними.
Наші реалії затьмарені ще й тим, що непродані за сезон контейнерні рослини найчастіше залишаються на зиму на майданчиках не утепленими і наскрізь промерзають. І далеко не для всіх рослин це проходить безболісно. У кожного виду є температурна межа, нижче якої тканини кореневих систем розріджуються, і рослина гине. І найсумніше в цій ситуації, що навесні не завжди вдається безпомилково визначити таку рослину.
У хвойних і зовсім наслідки неправильного зберігання можуть виявитися через досить тривалий час, і людина буде винити себе, а не продавця. Рослина може продовжувати жити за рахунок своїх внутрішніх резервів або за рахунок живих коренів, що залишилися, розташованих у самому центрі контейнера. В останньому випадку потрібно спробувати відновити рослину, ретельно вивчивши кореневу систему й обрізавши всі постраждалі корені.
Насправді тема вибору саджанця - нескінченна. Змінюються й технології, і винахідливість продавців і наші переваги (зараз, наприклад, не всі готові чекати квітів або плодів стільки ж часу, на який були готові раніше).
Ми з вами торкнулися тільки підземних складових таємниць рослини, тобто кореневих систем. А скільки їх на поверхні, у вершках...
Адже найчастіше ми купуємо саджанець без листя, і це таємниця, яка багато чого варта. Крім того, що можна купити саджанець не того сорту, не виключені ще й кладки шкідників, грибок, механічні ушкодження... Тому дивіться уважно на саджанець. Не кваптеся! Не купуйте саджанець троянди з бутонами і трьома малюсінькими корінцями. Інакше розчарування буде неминучим.

Підготовка саджанців до посадки

Саджанці плодових дерев
Після придбання саджанців їх необхідно відразу ж загорнути вологою ганчіркою. Як тільки вони завезені на ділянку, гострим секатором зрізують зламані, роздовбані і підгнилі корені, всі кінці оновлюють до здорової тканини (здорова - білого кольору, мертва тканина - темна, коричнева).

Перед посадкою
Саджанці ставлять у глиняну бовтанку (2 частини глини, 1 частина коров’яку і 1 частина води) на пару годин, а потім прикопують на глибину півметра у вологий ґрунт і рясно поливають.
Перед посадкою на засипану в яму родючу суміш насипають горбик, використовуючи половину меншої частини суміші, на ньому встановлюють саджанець на заданій глибині, розправляють коріння і залишком цієї суміші їх засипають.

Як його засипати
При засипці саджанець кілька разів злегка піднімають і струшують, щоб ґрунт щільніше прилягав до коріння. Краї ями засипають землею з боку і ґрунт трохи ущільнюють.
Полив при посадці
Навколо саджанця роблять лунку діаметром 50-60 см і поливають. Полив проводять у два прийоми: відразу ж після посадки виливають 10-20 л води, а через 4-5 годин, після того як вода ввійде, ще 20-30 л, щоб поліпшити контакт коренів з ґрунтом і заповнити порожнечі в зоні коренів.

На зиму
Після поливу лунку мульчують гноєм, компостом, сухою землею. На зиму саджанці підгортають землею, висота горбка 30-50 см, перед підгортанням на 6-7 см від північної сторони дерев встановлюють кілки, до яких прив’язують штамби саджанців. І ще молоді штамби необхідно обмотувати захисним матеріалом від пошкодження кори гризунами в зимовий період.

Коли саджати?
З різних причин не завжди вдається посадити саджанець восени. Це можна зробити ранньою весною, як тільки зійде сніг і злегка висохне ґрунт. А перезимувати ваш саджанець зможе і прикопаним.
Для цього потрібно вибрати захищене від вітру місце з вологим рихлим ґрунтом і вирити яму глибиною 35-40 сантиметрів. На південній стороні ями необхідний ухил 45 градусів. Перед прикопкою треба обрізати обірвані кінці коренів, а потім покласти рослину в яму так, щоб його гілки були спрямовані на південну сторону по ходу нахилу. Засипати землею слід до рівня 25 сантиметрів над кореневою шийкою. Після цього добре утрамбувати ґрунт, не допускаючи між корінням і стовбуром зазорів, через які могли б проникати холод і вітер. Якщо земля недостатньо волога, то саджанець треба полити. У таких умовах він збережеться здоровим до весни.