Вже в 17 і особливо в 18 столітті економічне значення бортництва починає зменшуватися. Головною причиною було посилення рубки лісу, необхідного для будівництва. Дикі бджоли, таким чином, позбавлялися багатої кормової бази. На скорочення бортництва значно вплинуло також розвиток винокурної і особливо цукрової промисловості. Цукор став сильним конкурентом меду. З’явилися нові сільськогосподарські культури – картопля, буряк, величезні поля яких витісняли медоносні пасовища. Розвиток цукрової промисловості та приготування великої кількості патоки також сприяли скороченню бджільництва. В нових умовах бджільництво могло розвиватися тільки на інших, високоефективних засадах. Величезну роль у розвитку продуктивного бджільництва зіграв талановитий український пасічник Петро Прокопович. У 1814 році він винайшов перший розбірний рамковий вулик. Цей винахід раціоналізував техніку бджільництва і значно підвищив її продуктивність і прибутковість. Новий вулик Прокоповича звільнив бджолярів від так званої «роєбійної системи бджільництва», при якій найбільш сильні рої бджіл, що зібрали найбільшу кількість меду, «закурювали», тобто вбивали, а весь мед разом з гніздом бджіл відбирали. Це робилося для того, щоб скоротити витрати зимових кормових запасів і бджіл. П. Прокопович помістив з колод в сконструйовані ним розбірні вулики більше трьох тисяч бджолиних сімей. Організована ним перша в Європі школа бджільництва була справжнім джерелом бджільницької культури.
Деякі автори стверджували, що рухливі рамки винайшов у 1845 році В. Джерзон в Німеччині. Але без сумніву, він не мав ніякого права на цю честь, оскільки йому було три роки, коли П. Прокопович винайшов свій вулик. Відомий американський бджоляр Амос Івес Рут цілком справедливо вказував, що Прокопович був бджолярем з незвичайним талантом. Він застосував способи, далеко випереджаючи його час.

З книги «Цікаве бджільництво».
НТЦ «ЧАРУНКА», м. Харків.