Запеклі бої тривають із ранку до ночі. Артилерійські, мінометні обстріли, робота ворожих снайперів… Майже щодоби — «двохсоті» й «трьохсоті»… Таким був початок 2017 року на ділянці фронту в районі Світлодарської дуги.

Під час одного з обстрілів, скориставшись хвилиною затишшя, молодший сержант Ігор Лугина кинувся відновлювати укриття — мішки з піском на бруствері окопу. За його словами, він швидко впорався і вже майже вскочив в окоп, як останньої миті ворожий снайпер влучив у нього.

— Я одразу відчув, що важко дихати. Зрозумів: пробито легені, а пізніше лікар сказав, що куля зачепила й хребет. Справи були геть кепські, — згадує Ігор.

Та все ж бійця, який уже ледь дихав, удалося вчасно доправити в лікарню в Дніпро.

Що було далі, не пам’ятає. Прийшов до тями вже після операції, але ніг не відчув.

Операцію на легенях хлопець переніс більш-менш, а от із хребтом…

18-річним юнаком він пішов в АТО відразу після Майдану. Кинув навчання в університеті й підписав контракт із ЗСУ. За кілька років війни він навчився стріляти майже з усіх видів зброї. Ігор хотів залишитися на передовій і захищати країну до перемоги, але його плани зірвала ворожа куля.

Майже рік хлопчина був лежачим.

— Спав мало, тому що постійно снилися жахи, та й боліло так, що очі не міг заплющити, — каже юнак.

Довелося йому взяти в руки голку з ниткою, щоб зібрати кошти на реабілітацію, яка зможе поставити його на ноги. Чому саме таке рішення — вишивати? Ігор пояснив, що ця праця добре заспокоює нерви й рятує від болю.

— Коли вишиваєш з ранку й до пізнього вечора, то погані думки в голову не йдуть. Це своєрідна психологічна реабілітація, — додав він. — Якщо я не відволікаюсь ні на що, то десь за кілька днів виходить готова картина.

Хлопець здебільшого вишиває ікони, але в нього вдома їх практично немає: усе продає й відкладає гроші на дорогу реабілітацію в приватній клініці міста Трускавця. Чув багато схвальних відгуків друзів про клініку, тож там він має надію встати з інвалідного візка на ноги.

Ігорю в усьому допомагає дружина Марина. Восени вона народила йому синочка. І хоча проживають вони в маленькій найманій кімнатці, жінка мріє не про квадратні метри. Вона дуже сподівається, що Ігор зможе разом із сином зробити свої нові кроки.

Аби поставити бійця на ноги, працюють і волонтери з усієї України. Як повідомила Богдана Москалець, одна з волонтерів, що опікуються Ігорем, чоловік нещодавно повернувся з Харкова, де пройшов чергове безплатне лікування.

Волонтери також допомагають і з продажем ікон, публікуючи фото робіт у волонтерських групах та на своїх сторінках у соцмережах. Тому завдяки їм вишивки Ігоря Лугини прикрашають помешкання не тільки в Україні, а й за кордоном.

— Важко пригадати, скільки картин вдалося продати, але близько 30 тисяч гривень змогли відкласти на реабілітацію, — розповідає Ігор. — Лікарі кажуть, що для того, щоб м’язи розроблялися, потрібні щоденні вправи, засиджуватися довго вдома не варто.

Сім’я Ігоря не втрачає надію на його одужання та молиться святим, ікони яких він вишиває. Допомогти важко пораненому захисникові звестися на ноги може кожен із нас:

СФ ПриватБанк, рахунок  № 26001055020584, МФО 337546, ЄДРПОУ 39364679.

Оксана КАРПЕНКО.