За часів колишнього Союзу лише в окремих містах і населених пунктах були збережені діючі релігійні храми, решта зруйнована більшовицькою ідеологією. Та й сама релігія вважалася дурманом для народу. Тож не дивно, що в багатьох душах створився вакуум бездуховності, який тільки з часом може бути заповнений бережним (!) засівом віри в серцях багатостраждального народу.
Якщо вдатися до сухої статистики, то за двадцятиріччя незалежності нашої держави вже зроблений досить помітний крок вперед у справі духовного відродження – реставровано або заново зведено церкви, до яких з кожним роком прилучається все більше й більше віруючих.

НА ПОЧАТКУ дев’яностих років минулого століття на території міста Синельникового і Синельниківського району не було жодного православного храму. Саме тоді, відчувши подих нової епохи, представники активної місцевої общини сміливо взялися за святу справу освоєння духовної цілини. За благословенням створення нового храму поїхали спочатку аж до Москви, до Московського патріархату УПЦ та до Києва. Там не тільки дали дозвіл, а й призначили священиком майбутньої Свято-Миколаївської церкви нині покійного вірного служителя Богу Миколу Фесенка. Маючи за плечима багатолітній досвід Божої служби, отець Миколай з неабиякою енергією взявся за діло. Спочатку створив старостат церковної общини, члени якого дружно пішли до духовно спраглих громадян з проханням пожертв на будівництво храму. І люди відгукнулися.
…Мов вітер серед цілинного степу розколихує сиву ковилу, так і всю синельниківську громаду

сколихнула ідея створення свого душевного прихистку. Робили великі й малі пожертви у будні і свята. Перед Фесенком відчинялися двері на той час вже не партійних кабінетів місцевої влади, а також співчутливих керівників підприємств і колгоспів, які допомагали і коштами, і будівельними матеріалами, і людьми.
За зібрані гроші купили й освятили місце під церкву і приступили до справи. Маючи достатньо коштів, зводили храм досить швидкими темпами. І вже через два роки по вулиці Енгельса (!) засвітився куполами новий храм. Вражає і його внутрішнє облаштування та розписи, зроблені відомими майстрами України і близького зарубіжжя.
- Я пишаюся тим, - повідав молодий служитель храму Петро, - що довелося працювати поруч з покійним отцем Миколаєм, царство йому небесне, який вкладав душу й серце не тільки у створення цього храму, а й у

згуртування громади навколо церкви. Він вірно служив Богу і ніс добро людям, лишивши по собі світлу пам'ять. За життя був відзначений високими церковними нагородами.
А найвища відзнака першому священику храму отцю Миколаю і його помічникам – сьогоднішній багатотисячний приход. Сюди, до Синельниківської Свято-Миколаївської церкви, у великі свята щоразу відбувається справжнє паломництво парафіян і тих, хто починає ставати на шлях віри. І це при тому, що на території кожної сільської ради також функціонують відроджені, переобладнані чи збудовані нові культові споруди церковного служіння.
Слава Богу, воскресають наші душі.

Олександр СВЯТИНА. Фото автора.

Фото. Свято-Миколаївський храм у Синельниковому.
Перший священик і організатор зведення
храму отець Миколай.
Церковне таїнство причастя.