Спадкування за законом здійснюється за умови відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово:

у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки;

у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері;

у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;

у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;

у п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.

 

Для прийняття спадщини чи відмови від спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається від дня смерті особи.

Для того, щоб не допустити пропуску строку, необхідно звернутися до нотаріуса для подачі заяви про прийняття спадщини чи про її відмову.

 

Існує два шляхи вирішення даної ситуації:

Отримати письмову згоду інших спадкоємців і подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу.

Подати позов до суду. Відповідно до частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Акцентуємо увагу, що незнання про те, що подати заяву потрібно було в 6-місячний термін, поважною причиною не вважається. 

Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, ви подаєте заяву разом з копією рішення суду нотаріусу. Далі в загальному порядку відбувається оформлення спадщини.

 

Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. 

Важливо пам’ятати, що спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

 

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які її прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. 

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. 

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. 

 

У разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.

За оформлення спадщини державним нотаріусом стягуються кошти, зокрема:

Державний нотаріус має право одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями. Розміри плати за надання яких послуг, встановлюються управлінням юстиції та розміщені на інформаційних стендах державних нотаріальних контор.

Плата за надання правової допомоги, а також послуг технічного характеру здійснюється особою, що звернулась за отриманням таких послуг, шляхом безготівкового перерахунку через установи банків на спеціальний рахунок Головного управління юстиції, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, на підставі наданої державним нотаріусом квитанції.

Звертаємо увагу, що вартість оформлення спадщини визначається нотаріусом в кожному окремому випадку, в залежності від складу спадкового майна та встановлених розмірів обов’язкових платежів.

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати та при подачі всіх необхідних документів. В іншому випадку нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії.