У ДАВНИНУ мед вважали великим даром богів, посланим на Землю для добра і щастя людей. Про це й інше йшлося на виставці-семінарі «Бджільництво зони Придніпров’я в умовах євроінтеграції». Відбулася вона в місті Дніпрі десятого та одинадцятого березня в державному аграрно–економічному університеті. Поруч в парку Шевченка – яскраві павільйони бджолярів, які пропонували городянам зібраний крилатими трудівницями природний скарб – цілющий мед, пилок, прополіс, медові соти тощо.

А БІЛЯ самого входу на семінар ярмаркувала пенсіонерка Галина Козаченко з міста Покровська Донецької області.

– Наше товариство «Бджолярі-аматори», в якому головую, об’єднує 270 чоловік з Покровського району, – розповіла Галина Олександрівна. – В Донеччині дуже багато людей займається бджільництвом. Пасічникую я, чоловік Леонід Іванович допомагає в поїздках на кочівлю, відкачуванні меду. Найгірше – війна, вона не потрібна звичайним людям. Маю і російське коріння, але відчуваю себе українкою, розмовляю українською. У нас часто чути вибухи – сусіди принесли свій «мір» на нашу землю. Прикро, що сильні світу цього не можуть швидко приборкати їх. А ще дуже подорожчало пальне, ллють на голови гербіциди «Нокаут» на озимі, сонях – з літаків і тракторів, труять бджіл і людей. Думаю, гуртом нам буде легше перебороти все. Свій мед перекупникам за копійки не здаю, продаю на базарах. Люди тепер бідні, тому ціни ставимо прийнятні.

Як видно, проблеми бджолярів Донеччини підсилює затіяна кремлівською верхівкою війна. Може, Міжнародний суд в Гаазі у провадженні щодо порушення прав людини Російською Федерацією в Україні швидше приведе їх до тями.

Єднаймося задля бджіл і самих себе!

Варто зазначити, що виставка-семінар за обсягом демонстрованого сучасного пасічного обладнання – медогонок, вуликів, інвентарю, препаратів для лікування, захисного одягу, літератури для пасічників тощо перевершила минулорічну. Пізнавальною була і пленарна частина, де обговорювали конкурентоспроможність вітчизняної галузі в умовах інтеграції з країнами Європи. Кількасот пасічників Придніпров’я, «найбільш творчих працівників аграрного сектору», за висловом промовців, вітали начальник управління агропромислового розвитку ОДА Вадим Удовицький, ректор ДДАЕУ, професор Анатолій Кобець, редактор журналу для пасічників «Бджолярський круг» Василь Соломка. А голова обласної спілки «Дніпровський пасічник» Сергій Староконь розповів:

– Наша організація об’єднує вже 17 сільських районних організацій і чимало міських з Дніпра, Кривого Рогу, Кам’янського тощо, діє «Гільдія медоварів Дніпра». Найбільше членів спілки в Софіївському, Нікопольському, Солонянському, Магдалинівському, Криничанському, Петриківському, Новомосковському районах. Разом ми вступили до Спілки пасічників України, чимало завдань треба вирішувати на державному рівні. Перш за все необхідно припинити небачене за часів Незалежності вирубування медоносів, вести пропаганду бджільництва і передових технологічних рішень у виробництві продукції бджільництва, рекомендувати українцям більше вживати меду, усіляко підіймати престиж професії пасічника. Вона вимагає і великих знань, і немалих фізичних зусиль.

Дійсно, в народі кажуть: «бджіл тримати – не в холодочку лежати». Відомий полтавський пасічник Павло Романенко із села Сагайдак Шишацького району переконаний:

– Немає ніяких секретів, щоб велися бджоли. Треба робити так, щоб сорочка на плечах від поту розлазилася…

Так і є – поки вкачаєш того меду, сім потів з тебе зійде, кажуть бджолярі. Віце-президент Спілки пасічників України Леонід Веред розповів про вирішення Спілкою проблемних питань бджільництва:

– Дніпропетровська область за розвитком галузі є однією з кращих. Минулого року Україна експортувала більше 57 тисяч тонн меду за кордон, але потенціал у нас значно вищий. Та щоб держава могла подати плоди праці українських пасічників у світі як найякісніші, мусимо бути в єдиній спілці бджолярів і працювати за визначеними правилами. Діємо з урядом щодо збільшення квот на мед, торік з керівником Нацполіції Деканоїдзе підписали угоду про заборону зупинки платформ з вуликами при перевезенні на кочівлю. У Чехії держава щорік виділяє 190 крон, яка рівна гривні, на кожну бджолосім’ю, а в разі загибелі бджіл виплачує страховку. Вироблена продукція до 2 тонн не обкладається податком. Нам хоча б не заважали працювати… Є вже приклад співпраці членів Спілки – коли минулого року в одному з сіл Київщини ріпак під час цвітіння почали обробляти хімікатами, тракторний агрегат заблоковали в полі майже сто бджолярів. Фермер мусив припинити обробіток, щоб не потруїти бджіл. Отак в подібних ситуаціях треба діяти скрізь в Україні.

Кроки для правого захисту пасіки

Та до найгіршого варто готуватися… сьогодні! Про це пасічникам розповів досвідчений юрист з Дніпра Дмитро Смолов:

– Після реєстрації районної організації бджолярів кожен сільський осередок подає до сільської ради та органу ветеринарної медицини список з прізвищами та адресами бджолярів і їхніх пасік, числом бджолосімей. До сільської ради треба подати і заяву про необхідність створення постійної комісії з питань бджільництва. До неї зазвичай входять землевпорядник, ветлікар, головний агроном базового господарства, голова і секретар сільських бджолярів, два депутати сільської ради, бажано знайомі з бджолиною справою. Кочівлю пасічник узгоджує з місцевими бджолярами та інформує сільраду про місцеперебування кочової пасіки, а сільський голова повідомляє аграріїв про її розташування. Аграрії прихильно ставляться до пасік, бо завдяки запиленню додатково отримують до 40 відсотків урожаю сільгоспкультур. В разі ж випадку отруєння бджіл необхідно:

1) негайно повідомити про нього сільську раду та орган ветеринарної медицини;

2) невідкладно провести обстеження пасіки, при неможливості негайної передачі проб з бджолами на аналіз зберігати їх в холодильнику строком до 2 діб;

3) скласти з постійною комісією акт про отруєння бджіл із зазначенням факту обробки конкретних полів отрутохімікатами;

4) провести лабораторні дослідження отруєних бджолосімей;

5) зробити економічну оцінку завданої шкоди, провести експертизу.

Лише в разі виконання цих рекомендацій, зазначив Роман Смолов, кожна пасіка буде надійно захищена від отруєнь.

Чому серед пасічників немає мільйонерів?

Болючу тему низької вартості українського меду розкрили кілька доповідачів. А ось думки бджоляра Анатолія Бондаря із Царичанки:

– Традиційно пасічний сезон відкриває семінар у Дніпрі, а в останні вихідні квітня всі збираються на горі Пивиха біля Градизька Полтавської області. Хто їде сюди за знаннями, хто за інвентарем. Тут дуже цікаво, можна зустрітися з друзями, обмінятися досвідом. Негараздами галузі є те, що ветеринари не діагностують бджіл, а це ж серйозна справа. Коли захворіла корова, її не ведеш у череду, а бджоли у вулику не залишиш… Є проблеми і з реалізацією меду, купівельна спроможність населення низька, а гуртові перекупники не дають пасічнику підняти голову. Оті 26 гривень, що їх давали торік за кілограм, це знущання над нашою працею.

Непривабливу цінову картину змалював і скарбничий П’ятихатської районної організації бджолярів, токар П’ятихатського вагонного депо Вадим Явтушенко:

– Я працюю, на базарах стояти ніколи, тому соняшниковий мед довелося здати по 26 гривень за кілограм. Зараз вже 75 чоловік об’єдналися в районну спілку, бо поодинці ми ніколи не здолаємо цінове свавілля перекупників.

Як придніпровським пасічникам отримати належне за свою нелегку працю? Розповідає засновник Асоціації експортерів меду України Ігор Снітівкер:

– Данія, Швеція, Німеччина й інші країни фасують наш мед, при цьому для споживача він не є українським, в Скандинавії він іде по 4,5 євро. Пасічників багато, але ми ще слабо об’єднані, тому додана вартість залишається за кордоном. У Європі гуртова ціна меду 3 євро за кілограм, але високі вимоги щодо його якості. Кожна українська пасіка повинна мати паспорт, санітарну книжку, мед краще тримати в 200-літровій тарі, завчасно формувати пули товару по 20 тонн і т. п.

До речі, Новомосковській районній організації бджолярів, яка йде цим шляхом, вже сьогодні пропонують не діючі 32-34 гривні, а 1,9 долара за кілограм солодкого продукту, повідомив її голова Яків Тютєрєв. Тобто Європі потрібно не лише дати мед, а й документально довести, що він – найякісніший у світі. Ще на семінарі були цікаві оповіді про продуктивне роїння, племінну справу, лікування сном на вуликах, випробування меду, лікування бджіл, медові напої тощо. Кожен пасічник щось отримав для себе. І, мабуть, найголовніше – віру в перспективи галузі і свою нелегку працю з присмаком меду.

Підготував Гриць УКРАЇНЕЦЬ.