Поточний № 13 (1401)

16.08.2022

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Як працює тваринницьке господарство НААН на Сумщині в умовах війни


01.04.2022

Сумські фермери скорочують виробництво молока, але намагаються зберегти поголів'я великої рогатої худоби. 
Про те, як працюють в умовах війни тваринницькі господарства Сумщини, зокрема державне підприємство «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України», розповідає «Суспільне». Це дослідне господарство розташоване неподалік Сум. Місцеві працівники розповідають: дорогою поруч багато разів проїжджали колони російської техніки, була стрілянина і стихійні вибухи, після них на полях залишилися нерозірвані снаряди.
«У перші дні війни у робочих була розгубленість через вибухи, проте зараз пристосувались, – говорить директор державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН» Віктор Пахненко.
Чоловік розповідає, що одну працівницю було поранено:
«Вона вийшла закрити приміщення, імовірно, росіяни побачили жінку в бінокль і провели обстріл по всій території, внаслідок чого працівниця отримала вогнепальне поранення. Коли її принесли – в руці стирчала пуля. Зараз жінка на лікарняному, стан здоров'я стабільно нормальний».
В дослідному господарстві інституту працює племінний завод з розведення елітної рогатої худоби, також розводять свиней та вирощують посівний матеріал для Сумської, Полтавської, Чернігівської, Харківської областей. Наразі посівний матеріал вже практично розібраний, свинину здають постійним покупцям.
«А ось продуктивність молочних корів у воєнний час довелося знизити наполовину через проблеми з реалізацією молока», – додає Віктор Пахненко.
За його словами, молокозаводи були стабільними покупцями і давали достатньо високу ціну. Раніше щодня дохід був 55-60 тисяч гривень, сьогодні – близько 15 тисяч. Директор каже, в перші дні війни молоко роздавали безкоштовно, віддавали волонтерам, які розвозили по лікарнях та закладах соцзахисту. Зараз налагодили інші шляхи збуту.
«Молокозаводи не працюють, це Чернігівська область, в нас забирав Новгород-Сіверський, там йдуть бойові дії, Буринський молокозавод – до сьогоднішнього дня там танки ходять сюди-туди, Сумський молочний завод працює не на повну потужність, і в нас реалізація йде в основному волонтерам і по місту Суми вивозимо, продаємо населенню. Ціна значно менша, ніж до війни, ми зараз продаємо по 10 гривень за літр молока населенню», – уточнює Віктор Пахненко. – Щоправда, з початком весняно-польових робіт вивозити молоко
в місто стане складніше, оскільки транспорт знадобиться в полях.
Віктор Мачула – підприємець, раніше надавав сільськогосподарські послуги, такі як заготівля силосу або прибирання зерна. З початком війни вирішив возити в місто молоко, купує його в господарствах, з якими працював у довоєнний час. Каже, попит великий. Чоловік розповідає: «Суми, попід будинками возимо, бабусі виходять з бідончиками, набирають. Ми виїжджаємо – люди кажуть, коли ще буде. По можливості, будемо щодня возити».
В перші дні війни свою допомогу фермерам запропонували місцеві жителі. Зараз деякі з них працюють на переробленні молокопродуктів.
Тетяна Іванівна – працює в господарстві, розповідає: «Виживати пенсіонерам допомагає, і хліб давали безкоштовно, і молочко, і яйця. Ми допомагаємо теж, готуємо, бринзу, сир, скажуть – працюватимемо на фермі, нам зараз робити нічого дома, пенсіонерам. Безкоштовно ходимо вже місяць, помагаємо, що скажуть, готуємо».
Сьогодні племінний завод намагається працювати, як до війни. Головне завдання - зберегти поголів'я.
«За період військових дій в нашому дослідному господарстві народилося 30 теляток, половина з яких це телички, а половина бички. В цій родильній залі ми бачимо дві породи – чорно-ряба порода і бура порода, якими ми займаємося в нашому дослідному господарстві», - розповідає директор Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН Віктор Кабанець.
На відміну від інших галузей сільського господарства, тваринництво не може зупинитися, адже тварини потребують постійного догляду.
«Проблеми виникають і з годівлею, і з підвезенням кормів. В кожного різна була логістика: одні запасалися, інші на підвізних кормах працювали. І пташники постраждали в цьому відношенні, і люди, які доглядають, адже потрібно доглядати щоденно, і не раз на день, по двічі, по тричі до кожної корівки, до кожного поросяти треба підійти, погодувати, оглянути» – зазначає Віктор Кабанець.
Пан Віктор розповідає, що на території області є такі господарства, де довелося випустити корів, свиней просто на вулицю, оскільки ферми розбомбили, люди не мають можливості доглядати цих тварин:
«Скільки їх – важко сказати на сьогоднішній день. Такі підприємства є в Краснопільському, Сумському, Конотопському районі, і на Харківщині багато таких господарств, які були просто у безвиході, такі рішення прийняли, повідкривали силосні ями, кормові столи, випустили худобу на при фермерську територію».
На початок війни на Сумщині було 80 тисяч поголів'я корів, близько 100 тисяч - загальне поголів'я великої рогатої худоби.
«В останні роки воно й так зменшувалося, а під час бойових дій цей процес відбуватиметься ще швидше, - говорить Віктор Кабанець. - Хоч фермери і продовжують працювати, зараз вони особливо потребують державної підтримки».