ДРОВА з різних порід дерева віддають при спалюванні різну кількість тепла. Так, деревина твердих листяних порід має найбільш високу тепловіддачу. Це дуб, бук, граб, тис, ясен, береза, яблуня, груша. Такі винятково тверді види, як бук і дуб важко колоти, вони не дуже швидко розпалюються, зате через свою щільність дають тривало тліюче вугілля.

Набагато м’якша та легша в обробці вишня, в’яз, платан, ялиця й кедр. Але дрова із в’яза та вишні при горінні виділяють багато диму, а ялиця викидає палаючі іскри.

Деревина хвойних порід (ялина й сосна) ще м’якша. Вона при згорянні віддає мало тепла. Зате багато сажі, що осідає усередині каміна або печі.

Заготовивши дрова, потрібно їх правильно зберегти.

Свіжозрубані дрова мають вологість 50%. Щоб висушити, потрібно протягом року тримати їх на відкритому повітрі або ж у приміщенні, що добре провітрюється.

Для зберігання дрова складають у стіс. Можна вбити біля стіни будинку або сараю чотири кілки, які будуть підтримувати стіс із боків. Униз укладають цеглини або камені, щоб дрова не поглинали вологу із ґрунту та не зволожувалися.

Також можна скласти дрова «стогом». Зовні це дійсно дуже схоже на стіг сіна. Для цього дрова укладають радіально, як пелюстки ромашки, створюючи невеликий підйом у центрі, щоб дощова вода стікала з такого стосу. Поліна укладають ряд за рядом, немов черепицю. Створюючи напуск наступного ряду на попередній.

Якщо стіс знаходиться не під навісом, його потрібно вкрити. Приміром, руберойдом або поліетиленом. При цьому бічні поверхні мають бути відкриті для просушки.

Стіс улаштовують зазвичай біля стіни будинку, двірської будівлі або глухого паркана. Біля стіни вбивають чотири кілки, які повинні втримувати поліна з двох боків. Щоб нижні поліна не опинилися на вологій землі, під них підкладають цеглини або камені. У стосі поліна укладають торцями назовні так, щоб вони були трохи нахилені.

Кілки, що обмежують поліна, не повинні прогинатися під напором полін, тому приблизно на однаковій відстані один від одного на ряди полін укладають гіллясті березові суки. Їхніми розвилками, немов петлями, обхоплюють кілки, притискаючи гілки верхніми рядами полін. Щоб додати стосу стійкість, поліна також укладають у нього «клітинкою» . Стіс продовжують нарощувати доти, поки верхні поліна не виявляться під самою стріхою. Якщо стіс споруджений біля паркана, то зверху на нього кладуть який-небудь водонепроникний матеріал, що захищає від проникнення вологи зверху, наприклад жерстини або руберойд.

Коли ж з’ясовується, що дров заготовлено стільки, що в стінному стосі їх укласти не вдається, тоді із частини дров, що залишилася, улаштовують стіс на відкритому місці, де-небудь недалеко від будинку. Здалеку вільно розташовані стоси можна прийняти за копиці сіна (див. фото). Подібна форма для стосів нашими предками була обрана не випадково. Адже після того, як поставлену на косовиці копну сіна обчесували граблями або вилами, всі стеблинки лугових трав, що знаходяться ближче до поверхні, лягали так, що утворювали подобу покрівлі, по якій дощова вода стікала вниз. У стосі поліна теж укладають так, щоб вони мали невеликий нахил.

Крім «копиць» використовують стоси у вигляді круглих будиночків з вертикальними або зі скошеними усередину стінками. Конусоподібний верх таких стосів споруджується з полін за всіма правилами покрівельного мистецтва. Поліна укладаються по колу рядами подібно черепиці або трісці, з напуском наступного верхнього ряду на нижній.

Зрозуміло, стіс із подібною покрівлею, так до того ж і зі скошеними усередину стінками, більш надійно захищає дрова від дощу, краще провітрюється, але на відміну від стосу-копиці він є менш стійким.

Розміри стосів найрізноманітніші - від двох до п’яти метрів висотою. Зустрічаються й більші стоси, які скоріше можна порівняти зі стогами.

Як бачите, забезпечити правильне зберігання дров не так вже і складно, але це потрібно зробити, щоб ваші дрова завжди були сухими, давали багато тепла і мало диму. У тому випадку, якщо дрова будуть зберігатися неправильно, це може привести не тільки до поганого розпалювання вогню, задимлення кімнати, але навіть і до пожежі в димоході, тому не варто зневажати найпростішими рекомендаціями з їхнього зберігання.