Розсада повинна бути коренастою (приземкуватою), з добре розвиненою кореневою системою. Зверніть увагу на листки – вони повинні бути зеленими і крупними, широкими і рівними, без ознак хвороби (плями і смуги різних розмірів, скрученість, різні деформації і пошкодження листкової пластинки).

Надавати перевагу слід пікірованій розсаді. У неї більш розвинутий, ніж у рослин суцільного висіву, мичкуватий корінь і товсте, що не прогинається, стебло. Певне значення має і наявність землі на корінцях. Рослини з оголеними корінцями довго адаптуються до нових умов приживання. 

Не варто купувати незагартовану розсаду. Її легко «визначити»: витягнуті міжвузля, зніжені дрібні листочки світло-жовтого забарвлення. А краще за все купувати розсаду у «знайомих» продавців, які систематично, з року в рік займаються реалізацією своєї продукції і можуть дати вичерпну інформацію про сорти. Як правило, насіння на розсаду вони висівають в оптимальні строки, турботливо доглядають за сіянцями, готуючи їх до самостійного життя. 

Здавалося б, все так просто. Але частенько городники дивуються: куплена розсада була і красива, і корениста, а рослини з неї виросли слабкими, низькопродуктивними. Причини можуть бути різними: якість ґрунту і його структура, добір культур і сортів, строки садіння у відкритий ґрунт тощо.

Бувають випадки, коли неприємності йдуть саме від тих, кому ми довірили майбутній врожай. Іноді торговці застосовують прийоми, які негативно впливають на подальшу долю рослин. Застосування високих доз азотних добрив викликає швидкий ріст і розвиток рослин. Листя «вискочок» набуває красивого темно-зеленого кольору і стає принадою для недосвідчених городників. Надлишок же азоту знижує якість розсади, призводить до розвитку потужних листків на шкоду цвітінню і плодоутворенню.

Недобросовісний господар, який дозволив сіянцям «витягнутися», може застосувати інгібітор – речовину, яка гальмує ріст і розвиток. У подальшому це теж  негативно позначається на фізіологічних процесах, що відбуваються в рослині. 

При садінні у відкритий ґрунт розсади слід враховувати конкретні ґрунтово-кліматичні умови. Адже весни бувають ранні, з частим поверненням холоду, пізніми, затяжними, надто мінливими.

Першими «переселенцями» звичайно стають капустяні рослини – спочатку капуста білоголова рання, цвітна, потім білоголова середніх і пізніх сортів дозрівання. Розсада цих культур повинна мати 4-5 справжніх листків, а рання – 6-8 листків. Купуючи розсаду, зверніть увагу на розвиток корінця: він повинен бути з хорошою грудочкою землі, коренева шийка не повинна мати перетяжок (це ознака хвороби чорної ніжки). Насторогу має викликати і жовтизна нижніх листочків – ознака можливого ураження килою (хвороба кореня). Єдине джерело хвороби – ґрунт. На свою ділянку хворобу можна занести з розсадою, вирощеною на зараженій ділянці у парниках чи теплицях.

Ранні помідори готові до садіння у віці 50-60 днів. Розсада повинна мати 6-7 листків і перше квіткове гроно. Помідори пізніх сортів дозрівання бажано саджати у відкритий ґрунт віком 70-80 днів. Надто перерослі рослини слід саджати похило. Цей прийом сприяє утворенню додаткових коренів.

Урожай всіма улюбленого перцю теж багато в чому залежить від віку і якості розсади. Чим більший вік розсади, тим раніше почне надходити перша продукція. Саджають у відкритий ґрунт розсаду 60-70-денного віку з товстим стеблом (3-4 мм у кореневій шийці), з 8-9 листками і сформованими бутонами. 

Баклажани саджають непікірованою розсадою 60-70-денного віку, у південних регіонах можна саджати і 30-50-денну розсаду.

Саджати розсаду у відкритий ґрунт бажано в другій половині дня. За тихої безвітряної погоди, а найкраще «під дощик», що, звичайно, не часто вдається. У підготовлені ямки наливають не менше півлітра води, корінці рослин акуратно занурюють в «грязюку», а зверху присипають сухим ґрунтом і трохи ущільнюють його. Посаджені рослини не повинні легко вийматися з ґрунту.